Маргарита не думала 3pAджyвAтu! Воно якось саме. Микола завжди ввічливий, добрий, робить компліменти. Він бачить в Марго тільки хороше. Жінка скучила за граним ставленням. Її чоловік ніколи не сприймав Марго серйозно. Тільки kpuтukA і повне 3нEцiнEння всього, що жінка робила і любила.
Микола розділяв погляди Марго. Він ніколи не критикував. Намагався зрозуміти інших. Це підкупило Маргариту. Вперше, за довгі роки, її цінували. Микола не забувався про її День народження. Завжди вітав на Восьме березня та влаштовував фантастичні побачення на День закоханих.
Біля Миколи Марго розквітала. Вона відчувала за спиною крила. Хотілося жити і дихати повними грудьми. Степан був геть іншим. Він намагався переконати дружину в її нікчемності. Отримала підвищення? Ну, то тобі пощастило. Скільки років працюєш в тій лікарні? Двадцять? І тільки зараз дали підвищення?! О це так досягнення! Вдягла нові підбори? На свої криві ноги? Краще зніми і не сором його! Що це ти наліпила на своє обличчя? Маску проти зморшок? Голубонько, з таким обличчям ніяка маска не допоможе. І так було постійно.
Марго втомилася від цього. Вона хотіла поваги, кохання та підтримки. Микола давав їй все, чого вона потребувала. Саме це Маргарита намагалася пояснити Степану. Вона зізналася у 3pAдi. Точніше, чоловік сам здогадався. Він вимагав пояснити йому все. Маргарита старалася, але її не чули. Вона казала про 0бpA3u, прискіпування, підтрунювання і постійні cвApku. Марго хотіла відчувати себе жінкою.
Степан уважно послухав Марго. Він кивав головою, поки жінка говорила. Як тільки дружина замовкла, Степан гучно засміявся.
- Чого-чого тобі не вистачає? Кохання? Тобі сорок один! Яке в біса кохання? Ти стара і нікому не потрібна. Він спить з тобою, бо ти доступна. З іншими не щастить, хлопчині, а тут ти під руку підвернулася. Тебе використовують, дурепо.
Марго відчула щось мокре на щоках. То її сльози текли двома струмками. Вона не могла їх стримати. Вони лилися самі по собі.
- Ти знову це робиш! – Вигукнула Маргарита.
- Що роблю? Я говорю тобі правду. Ти не хочеш відрити очі і подивитися на ситуацію з холодним розумом. В твоєму віці треба думати про старість, а ти по мужиках бігаєш!
- Микола каже, що я ще молода та гарна! Він цінує мене. Я подобаюся йому такою, яка я є!
Степан знову засміявся. Ще гучніше, ніж в попередній раз.
- Не сміши мене! Візьмись за голову. Краще посуд вимий чи пилюку на шафі протри. Живеш, наче свинюка. Яка з тебе хазяйка? Ти нічого в квартирі не робиш! Цілими днями маски на обличчя накладаєш, аби своєму коханцю подобатися. Думаєш, твій хахаль буде з тобою, коли дізнається, яка ти свиня? Ха-ха-ха! Навряд чи!
Маргарита відчувала себе знесиленою. Вона знову говорила з ним, але це не приносило ніякого результату. Жінка намагалася отримати співчуття там, де його зроду не було. Степан знову знецінив її зовнішність, почуття та дії. Він завжди так робив. Цей раз не став винятком.
Жінка захотіла зникнути. Провалитися крізь землю. От би був її Микола поруч. Він би її обійняв, приголубив. Коханець був їй ближчим, ніж чоловік. Маргарита пішла плакати у ванну кімнату, поки Степан продовжував розповідати їй, яка вона нікчемна.
