Моя бабуся дуже мене любить. Я була її улюблениця серед усіх онуків, бо найбільш схожа на неї в молодості.
Бабуся Софія розповідала мені про своє нещасливе кохання. Коли вона була ще молодою дівчиною, то закохалася у свого однокласника. Микола був сином сільського голови та всі дівчата хотіли за нього заміж. Хлопець активно цим користувався. Але моя бабуся тоді нічого не хотіла знати, вона віддалася почуттям та сама зізналася у своїх почуттях. Микола тоді удав, що вони взаємні та вони почали зустрічатися. Насправді він хотів використати мою бабусю та покинути. За її спиною він зустрічався з іншими дівчатами та одній дівчині навіть обіцяв одружитися. Антоніна була з багатої сім’ї та її батьки були не проти такого зятя як Микола. Моя бабуся дізналася про це останньою в той день, коли Микола з Антоніною заручилися. Хлопець просто використав її та над нею сміялося все село.
Бабуся була у відчаї та вийшла заміж за першого зустрічного. Ним виявився мій дідусь. Він давно кохав бабусю та мріяв про спільне майбутнє з нею. Вони прожили довге сімейне життя, нещодавно його не стало. Бабуся ще й досі носить образу на Миколу у своєму серці та навчає мене не бути такою довірливою як вона колись була.
Ми з нею в чудових стосунках та бабуся вирішила заповісти мені свій красивий будинок у селі.
Та потім сталося таке, що поставило її рішення під сумнів.
Бувши в селі я ненароком познайомилася з онуком того самого Миколи, який колись обманув мою бабусю. Між нами одразу виникла симпатія та ми зізналися в цьому один одному. Я вирішила не поспішати та ми бачилися лише на канікулах. Хлопця звали Марко та він як і я приїжджав в село до свого дідуся.
Одного разу Марко прийшов до будинку бабусі, він шукав мене. Бабуся як побачила його, то схопилася за серце. Сказала мені, що у неї вже видіння почалися і вона щойно в нашому саду бачила молодого Миколу. Річ у тім, що Марко, як і я, схожий на свого дідуся. Я заспокоїла її сказавши, що це його онук ти ми зустрічаємось. Коли бабуся це почула, то дуже розгнівалася:
– Чого я тебе вчила? Ти хочеш повторити мою долю? Думаєш, що він не такий, як його дідусь?
– Він не такий, між нами все серйозно.
– Я теж колись думала, що у мене з Миколою кохання, а далі ти сама знаєш що сталося.
– Доля не завжди повторюється, я вірю в те, що у нас все буде добре з Марком.
– Як собі знаєш. Але якщо ти продовжиш з ним зустрічатися, то я не залишу тобі цей будинок у спадок.
Я пішла до Марка та у мене був дуже поганий настрій. Коли хлопець запитав що мене хвилює, я не змогла йому розповісти. Я не знаю всіх деталей бабусиною історії, знаю про все лише з її слів та ображати дідуся коханого мені зовсім не хотілося. Ми рано попрощалися та я повернулася до бабусі.
– І що ти вирішила? Ти подумала над моїми словами? – запитала мене бабуся.
– Ще не подумала, але мені краще повернутися в місто.
– Як знаєш.
Мені було нестерпно знаходитися в одному приміщенні з бабусею. Я не хотіла псувати стосунки ні з Марком, ні з Бабусею. Мій хлопець проживає в іншому місті, ми можемо бачитися лише в селі. Їхати до нього мені дуже далеко. Ці стосунки приречені, або ні. Я не знаю. Мені не так потрібний той будинок, як зберегти хороші стосунки з бабусею. Вона помиляється щодо Марка, адже взагалі його не знає. Ситуація дуже заплутана.
