Вова був єдиною дитиною в родині. У батьків довго не виходило завести дітей. Лікарі не давали жодних прогнозів, тому народження первістка стало для них справжнім дивом. З дитинства оточений любов’ю та достатком Володимир ріс в оточенні вседозволеності. Хочеш новий спортивний велосипед – купили, хочеш телефон останньої моделі – будь ласка, хочеш поїхати за кордон – зроблено.
Хлопець сам міг обрати виш для навчання. Батьки не чинили жодного тиску на сина. Хоча з їхніми статками можна було і не навчатися. На випускний презентували йому квартиру. З готовим ремонтом та сучасною технікою. Все для свого любого синочка.
Коли Володимир пішов влаштовуватися на роботу (хоч це він зробив власними силами) у відділі кадрів він познайомився із Веронікою. Дівчина йому дуже сподобалася, тому він почав до неї залицятися. Правда, Ніка не хотіла заводити стосунки з місцевим багатієм. Хлопець просто так не здався, адже звик завжди отримувати те, що хоче. Зараз він бажав цю неприступну дівчину. «Ти будеш моєю» сказав він Вероніці та зник на декілька днів. Потім почалося. Кожного ранку дівчина отримувала квіти, на роботу кур’єр приносив їй дорогі подарунки. Відмовлятися від них і давати привіт для офісних пліток вона не хотіла. Кожного вечора Володимир приїздив під її під’їзд та співав пісні кохання, поки вона не виходила до нього, щоб заспокоїти. Через пів року дівчина здалася та погодилася на стосунки.
Через декілька місяців пара дізналася про майбутнє поповнення. Зіграли багате весілля, хоча Вероніка була проти пишної церемонії. Їй хотілося відсвяткувати таку подію у тісному родинному колі. Її ніхто не послухав, бо батьки нареченого наполягли на своєму.
Про те, що скоро стануть дідусем та бабусею, свекор та свекруха дізналися уже після весілля. Тоді й почався справжнісінький кошмар. Майбутня бабуся почала кожного дня навідуватися до своїх дітей та вчити невістку життя. Вероніка, наче мала дитина, слухала, що повинна їсти, як має одягатися та коли спати й гуляти. На обстеження до лікаря її супроводжував не чоловік, а його мати. Вона розпитувала лікаря всі подробиці та першою дивилася на результати аналізів. Такий тотальний контроль почав дратувати.
Потім вона зовсім оскаженіла та почала притягувати у їх квартиру усі дитячі речі Володимира. Там і пелюшки, і повзунки та навіть гору старих іграшок. Чогось мати чоловіка була глибоко переконана, що має бути хлопчик. Добре хоч на перше УЗД вона пішла сама, приховуючи це від рідних. Вероніка мовчки терпіла поведінку свекрухи, хоча була проти такого. Купувати речі ненародженій дитині – погана прикмета. Та чи могла зупинити вона цю «одержиму» жінку?
Останньою краплею став випадок, коли свекруха привезла до них ліжечко та коляску, знову ж таки все для хлопчика. От тоді Вероніка не витримала та вперше висловила своє невдоволення. Це сталося на емоціях та якось різко. Наостанок невістка додала: «Припиніть уже ходити сюди! Дайте нам спокій!». Саме цього моменту до кімнати зайшов її чоловік, який став свідком суперечки між двома жінками.
-Я думав мені почулося, а потім сам переконався, яка ти невдячна! Як ти смієш забороняти мамі приходити в дім, який вона купила та обставила? Та ким ти взагалі себе уявила? Може й мені висловити, що думаєш про мене. Не соромся, не стримуй себе!
Вова дуже розсердився на дружину, почувши в якому тоні вона розмовляє з його дорогою матусею. Вероніка у своє виправдання пояснила, що вона доросла людина та в змозі самостійно придбати речі для СВОЄЇ дитини. Між подружжям почалася словесна перепалка. На емоціях вони наговорили один одному багато неприємних слів, хоча раніше ніколи не сварилися.
Похапцем Володимир зібрав свої речі та разом із мамою покинув дім. Усе це було настільки приголомшливо, що Вероніка довго не могла прийти в себе та переварити, що щойно відбулося. Коли ж все усвідомила, відчула себе покинутою та спустошеною. Що ж тепер робити?
Жити у цій квартирі, яку купила його мама, вона не збиралася, своєї не мала. Доведеться поїхати до батьків та розповісти про все, що з нею відбувалося останні кілька місяців. Рідні точно підтримають її та заспокоять.
