Працюю дизайнером приватних помешкань. Цією справою займаюся вже упродовж багатьох років. За цей період доводилося всяке пережити. Однак таких стосунків, як було в цього подружжя, я до того ніколи не стрічалася. Для мене це був шок, який не можу ніяк забути.
Запросив мене на розмову мужчина, господар сімейства. У шлюбі вони вже майже шість років. Час притирання вже далеко позаду. За такий період спілкування в парі набирає глибшої динаміки і проходить більш узгоджено і спокійно. Чи є в цій сім’ї спілкування взагалі? Питання, яке виникло одразу після першої зустрічі.
Мужчина був колоритним. Трохи вже з пузом, хоч вік ще був доволі ранній для ожиріння. З борідкою, яка зараз в моді. І надто авторитарний.
Будівля була вже майже завершена. Залишилося лишень оформити кімнати. Власне, чого я тут і опинилася. Наразі сім’я складалася з трьох осіб – тато, мама і маленька донечка. Але, судячи по дружині, незадовго на світ появиться ще одне маля.
Я дослухалася до порад господаря. Найбільшу кімнату він відвів під гостинну, до якої одразу ж приписав себе. Тут він зможе снідати, обідати, вечеряти, не сходячи з дивана. Штори обов’язково повинні бути щільними, щоб не пробивалося сонце, бо він любить зранечку поспати.
Кухня була мацюпуня – для приготування їжі вистачить. Можна буде ще розмістити невеликий столик. Бо ж мають десь діти поїсти. Так висловився господар. Для діток була відведена кімната трохи більша за кухню, де ледь зможуть поміститися два ліжечка і шафа для іграшок чи одягу.
-А де мешкатиме ваша дружина? У неї є мабуть свої побажання, – врешті я звернула увагу на надто тиху жіночку, що мовчки стояла в коридорі і лиш спостерігала за процесом.
-А їй байдуже. Як скажу я, так і буде! – не зовсім поштивим тоном відповів чоловік.
Мені самій стало ніяково за неї. Хіба ж так можна грубо і без поваги відгукуватися про людину, яка, як я зрозуміла, підносить тобі їжу до дивана, народжує тобі дітей, доглядає за помешканням?
Мені хотілося крикнути: «Ну, скажіть щось на свій захист. Не можна допускати таку неповагу до себе.
Я нишком глянула на неї і вловила, що вона ще більше зіщулилася, наче готувалася до удару.
Коли вийшла з їхнього помешкання, відчула полегшення. Наче я цей час також перебувала під гнітом цього владного чоловіка.
