Ми з Сашком одружилися ще 10 років тому. І я невимовно щаслива, що маю такого чоловіка. В свої 30 він доволі успішна людина, багато чого добився. Тож я не просто люблю його, а й поважаю. З свекрухою і свекром у нас теж були хороші стосунки. Жили вони в іншому місті і ми рідко бачилися, відповідно менше сварилися.
Відразу після весілля я переїхала у квартиру Саші. Там і облаштувалися потихеньку. З роботи я звільнилась, оскільки там змінився начальник і ми з ним не поладили. На іншу не спішила влаштовуватися і стала просто господарювати вдома. Діток у нас ще довго не було, адже хотілося пожити для себе.
В той час справи чоловіка лише йшли в гору. Я не могла не тішитися цьому успіху. Так чудово, коли в тебе є така опора. Зі своєї зарплатні Олександр багато грошей переводив батькам, адже був дуже вдячним за те, що зробили його таким, який він є. Зі мною з цього приводу він навіть не радився.
І якби я випадково не побачила, як він переводить кудись кругленьку суму, то б нічого й не дізналася. Колись я попросила у коханого купити нам хлібопіч і він сказав, що обов’язково. Та покупка ця відкладалась і відкладалась, а грошей на карті ставало менше і менше. Так у свекра і свекрухи було зроблено шикарний ремонт і придбано новенький автомобіль із салону.
Мені це все надто незрозуміло. Я розумію, що потрібно віддячувати батькам, але ж не стільки! Тим більше вони самі мають немаленькі прибутки. А Сашко ніби не бачить межі. Грошей віддає все більше і більше. Складається враження, що він про свою сім’ю давно забув.
І ось скоро мій День народження. Я давно попросила у коханого подарувати мені путівку на море. І щоб ми поїхали разом, відпочили тільки вдвох, справжня романтика. А він заявив, що вже просто нема часу назбирати таку суму грошей. Чудово! А батькам знову відправляє чимало коштів.
Не знаю, як з цим боротися і що робити далі, та я обов’язково придумаю щось, щоб виправити цю безглузду ситуацію. Все ж таки ми одна сім’я і гроші чоловіка – мої гроші, а не наполовину гроші його батьків.
