Мене дістав мій чоловік. От в печінці вже сидить. Звик, що йому все на срібному блюдечку все подається, а він ще й навіть продуктів до хати не купить, але чекає, щоб я йому кулінарні шедеври на вечерю подавала.
Я напрацююсь на роботі, біжу сина зі школи забрати, бо ж йому всього сім років і сам ходити ще додому не може, по дорозі забігаю в магазин та, по приходу додому, годую спершу сина, а потім вже готую вечерю.
Чоловік цього не розуміє та каже, що мені треба швидше все робити. І взагалі, я не можу втомлюватись на роботі, адже не виконую важку фізичну працю, будучи на посаді головного бухгалтера компанії. А він втомлюється, бо ж бути кредитним консультантом в банку вкрай важко.
Я сказала, що мене дістали його вередування. В холодильнику є вчорашній бульйон. Хай його їсть, якщо хоче. Руки є, то не відпадуть, якщо налиє собі сам. Чоловік сильно обурився та почав кричати на мене, адже не гоже чоловіку самому собі їсти накладати. Я тоді йому для чого взагалі.
– Я тобі що, прислуга, чи що? Чи тобі дружина потрібна, щоб шлунок набити та й в ліжку повеселитись? Раз вже не хочеш їсти накладати, то хоч посуд помий. Я не встигаю, тому допомагай, поки я їсти нам накладу.
– Та я ніколи в житті не спущусь так низько, що мити посуд! Бабську роботу робити!
– Для тебе елементарна побутова річ, як миття посуду – це приниження? Ти взагалі головою думаєш?
– Так! Це твоя робота! Не моя! Я маю лише гроші в дім приносити! Бо я мисливець, я маю забезпечувати сім’ю! А ти маєш забезпечувати порядок в хаті, дітей доглянутих та смачну їжу! – волав він.
– Та ти шо? Ну молодець. Тільки щось я тих грошей майже не бачу. Мисливець із зарплатою, в двічі меншою за мою, яка вся йде твоїй мамі та на пиво з футболом. Ну і частина на комуналку. Ого. Багато. Нащо ТИ мені, якщо я все роблю сама? Ти ж лише дорікаєш всім і живеш, як паразит.
Від цих слів він скипів та став волати, щоб я забиралась геть з його дому.
– Любий, це моя квартира, тому збирай своє шмаття та йди звідси, поки я сама тебе звідси не випхала. Дістав.
На цьому він істерично побіг збирати речі та поїхав до свекрухи. Та ж потім мені надзвонювала та спершу лаяла мене, яка я погана дружина і як могла вигнати її золотого синочка, а потім вже дзвонила та натякала, щоб я його забрала від неї. Видно також вже в печінці сидів. Але мені він не треба так само, як і зайцеві п’ята лапа.
Чесно, сама не розуміла, чому я до цих пір його терпіла. Певно боялась залишитись сама з дитиною. Але, по-факту, я і так сама з дитиною. Просто ще з нахлібником зверху. Тепер в нас з Данилком буде більше грошей, адже на один прожерливий рот стало менше. Ми їмо стандартно. А от мій тепер вже колишній чоловік їв за трьох. То уявіть яка сума тепер економиться. Я змогла сину купити приставку, зробити ремонт в квартирі та ще багато всього. Виявилось, що ми могли спокійно та доволі заможно жити і на одну мою зарплату.
