“Не заводи авто! Твій чоловік підрізав гальма!” крикнула покоївка.
Ольга, витончена жінка з твердим поглядом, вийшла з маєтку, насуплена після гарячої суперечки з чоловіком Богданом. Він, успішний і холоднокровний бізнесмен, останні тижні поводився відсторонено, але сьогодні їхні слова перетнули невидиму межу. Втомлена від прихованих образ та зневаги до неї та прислуги, Ольга вирішила поїхати до Києва, нікому не сказавши.
Та вона не підозрювала, що хтось у цьому будинку почув щось жахливе. Марія, покоївка, працювала у сімї понад 15 років. Вона була з тих, хто багато знає, але мовчить, бо у багатих будинках стіни мають вуха, а наслідки бувають жорстокими. Проте того ранку, прибираючи бібліотеку, вона почула, як Богдан розмовляв по телефону ледяним тоном. Слова “аварія” та “підрізати гальма” змусили її завмерти.
Спочатку вона не вірила своїм вухам, але потім почула чітко: “Сьогодні буде її остання поїздка.” Серце билося шалено. Марія метушилася між страхом і відчаєм. Якщо вона звинуватить його без доказів, може втратити не лише роботу, а й життя. Богдан мав звязки, владу й історію зникнень незручних людей. Але коли вона побачила, як Ольга взяла ключі й підійшла до авто, вона не змогла мовчати.
Марія кинулась за нею, але шум мотора заглушив її крики. Ольга зупинилась, побачивши перелякане обличчя покоївки, й опустила вікно. “Що з тобою? Ти збожеволіла?” спитала вона зі злістю. Марія, важко дихаючи, прошепотіла: “Не їдь… Я знаю його план. Він підрізав гальма.”
Тиша, що запанувала, була важчою за будь-які слова. Ольга широко розплющила очі, намагаючись зрозуміти почуте. Вона глянула на маєток на балконі стояв Богдан, спостерігаючи за сценою з ледь помітною усмішкою. “Маріє, якщо це жарт, то він не смішний,” сказала Ольга, але голос їй тремтів. Марія заперечливо похитала головою: “Він планує, щоб ти не доїхала… Каже, що тоді все дістанеться йому.”
Ольга не була наївною. Вона бачила амбіції чоловіка та його здатність знищити будь-яку перешкоду. Але вона не думала, що він дійде до вбивства. Марія спробувала відкрити двері авто, але Ольга, ще не вірячи, оглядала панель, шукаючи ознаки підступу.
Брамач, який спостерігав за цим із входу, почав підходити, але Богдан з балкона дав знак не втручатися. Ця мовчазна змова змусила Марію здригнутися. Ольга опинилася між двома правдами вірити відданій покоївці чи думати, що це просто наклеп?
“Це ще не все,” прошепотіла Марія. “Він не сам… На дорозі тебе чекають люди, які дбатимуть, щоб ти не дісталася Києва.”
Ольга стиснула кермо, нігті впилися в долоні. Вона глянула на ворота, ніби то була пастка. Десь ззаду почувся шум іншого авто. З нього вийшов незнайомець у темній куртці. “Усе гаразд тут?” спитав він різко.
Марія кинулася захищати Ольгу, але незнайомець зупинив її поглядом. Богдан спу
