Наша донька нещодавно вийшла заміж за хлопця, що не мав ані статків, ані відомого прізвища, але був розважливий та щирий. Ми з чоловіком, звісно, не стрибали від радості, проте це був її вибір, її чужий сон.
На честь весілля мій чоловік подарував доньці затишну квартиру у Святошині, аби молодята не тинялися у найманих кімнатах серед коробок із соняшниковим насінням та мяких іграшок, що сниться у снах, коли шукаєш де жити. Всі були задоволені, а особливо батьки зятя.
Вони ще й досі нахвалювали ту квартиру при кожній зустрічі, мовби це місце святкове, а дім їхній не міг зрівнятися і з найдрібнішим куточком того обжитого простору. Донька ж стала переказувати, як свекруха все частіше залишається ночувати у них, загортаючись у ковдри й без кінця варячи борщ, і навіть подруг не могла в сні вже запросити, бо скрізь чулась не її луна.
Останнім часом та свекруха почала потрохи говорити доньці, ніби слід би їх усіх її, свекра й молодшого брата приписати до тієї квартири. В її чудернацьких снах треба було звільнити свою квартиру, продати її, а гроші докинути до молодих, щоб купити велику простору оселю, де жили б усі разом, згідно якійсь універсальній сімейній арифметиці, ніби омріяна гармонія виросте з бухгалтерії.
Донька стиха відмовляла, бо все це здавалося їй чимось нереальним, як мрія наяву. Та свекруха не здавалася дзвонила майже щодня, пропонуючи абсурдне сусідство і невидиме весілля, а потім почався вже відчайдушний шантаж: мовляв, донька не любить її сина, а якщо відмовить то все, розлучення і квартира розчиняється у нічних туманах. Її син, мякенький наче малиновий кисіль, намагався втихомирити матір, але його слів у сні не чули.
Ми вирішили не втручатися, сподіваючись, що молодята самі все владнають. Але коли донька зателефонувала та почала плакати крізь марево сни, нам увірвався терпець.
Чоловік, мужній і ґречний, пішов до свекрухи та сказав, щоб та негайно залишила доньку в спокої, і пригрозив поліцією, якщо не прислухається. Тут же свекруха змінилася раптом сказала, що ми все не так зрозуміли, і хоче лиш добра, щоб у сні всім було сонячно.
Донька перестала хвилюватися, тепер вона щаслива у своїй квартирі під шелест київської вишні, а на подвір’ї коти грають в гривні замість мячиків, і всі жахи марень розтанули без сліду.
