Був вечір звичайного робочого дня. Я повернулася з роботи, всіх нагодувала. Дітей викупала і поклала спати. А сама стала смажити млинці. Стою собі біля плити, нікого не чіпаю. На телефоні якась мелодрама йде. Повна ідилія. І тут на кухню заходить чоловік. Подивився на мене, потім на тарілку з млинцями і каже:
– Знову підлість готуєш?
Я ледь втрималася, щоб не кинути сковорідкою в нього. Ну як можна бути таким нахабним і невдячним? Я весь день як в’юн в ополонці. Робота, дім, діти, чоловік. Подай-принеси, приготуй-прибери, помий-склади. І після всього цього він називає мою їжу підлістю!
Замість того, щоб після важкого робочого дня завалитися на диван і задерти ноги вгору, як це роблять більшість жінок, я ще знаходжу в собі сили готувати, а йому не догодиш. Замість того, щоб лягти спати о дев’ятій годині, я вибираю поратися на кухні до дванадцяти, а він каже, що це підлість!
І тут мій любий дістає з холодильника сметану, сідає за стіл, підсуває до себе тарілку з млинцями і починає їх знищувати. Я шокована!
Freepik
Ти нічого не переплутав? – не витримала я. – Це підлість?
– Звичайно, підлість. Ти знаєш, що в мене холестерин, зайва вага і все одно готуєш таку смакоту. А я не можу їх їсти.
– Ну як ти не можеш? Крім того, в будинку повно іншої їжі. Візьми собі щось інше, але не зневажай мою працю. Я ж не для себе стараюся.
– Так і не для мене теж. Мені взагалі таке їсти не можна.
Чесно сказати, я свого чоловіка не розумію. У холодильнику завжди є повно їжі. Потрібно тільки вибрати, що тобі більше подобається. Але не готувати те, що люблять мої діти, я не можу. Я розумію, що чоловікові багато не можна їсти. Але це його проблеми, що у нього немає сили волі відмовити собі в цьому.
Діти обожнюють і млинчики, і смажену картоплю, і інші «підлості», які моєму чоловікові протипоказані. У нього цукор, холестерин. І кожен раз, коли я готую щось подібне, я пропоную йому «здорову» альтернативу. Але він відмовляється. Він навіть чути не хоче про іншу їжу, якщо є така.
Дітей мені теж шкода. Вони і так в основному на гречці і гороху сидять через хворобу батька. Іноді і їх хочеться побалувати чимось смачненьким, хоч і не дуже корисним.
Як правильно вчинити в такій ситуації я не знаю. І дітям хочеться догодити, але і слухати вічні скарги чоловіка я втомилася …
