Ми з Геннадієм познайомилися, коли мені виповнилося тридцять п’ять років. Як виявилося пізніше, Геннадій молодший від мене на три роки й одружений не був. А в мене підростає донька Софія десяти років. Коли у нас із Геннадієм стосунки стали доволі близькі, я познайомила його зі своєю донькою. На моє здивування, вони гарно ладнали з першого дня знайомства. До цього Софія не сприймала моїх обранців. А дивлячись на реакцію дочки, я відразу розривала стосунки з тим чоловіком. Цього разу все інакше, і невдовзі чи з Геннадієм одружилися.
Питання житла не виникало, в мене однокімнатна квартира. До нашої зустрічі Геннадій проживав з мамою, у двокімнатній квартирі. Питання про те, щоб нам помінятися житлом, я відразу відмовилася. Коли ми прийшли знайомитися з мамою чоловіка, звернула увагу, що ремонт там давно ніхто не робив. Вся квартира давно того потребує. А в мене хоч однокімнатна, але зроблений ремонт нещодавно. Я витратила багато грошей, щоб квартира виглядала так, яка є вона сьогодні.
Свекруха за обмін, я її розумію, заїхати в таку квартиру. Але мене не влаштовує, тому це питання закрите. Після одруження чоловік став говорити про дитину, але для цього потрібно розширюватися. Ось тут у нас пішли розбіжності. Геннадій наполягає на обміні з мамою, я проти. Я прошу його купити в кредит квартиру, свою здаватимемо квартирантам, і в нас будуть додаткові кошти сплачувати кредит. Чоловік погоджується тільки в тому випадку, якщо квартиру оформимо на нього. Я не погоджуюсь, тільки на двох. На що Геннадій мені відповів:
– Якщо прийдеться розлучитися, я хочу, щоб у мене була своя житлова площа.
– Розміняємо на дві однокімнатні, тобі й мені.
Такий варіант знову його не влаштовує. Виходить, живе зі мною, а думає про розлучення? Якщо так, то навіщо мені чоловік, щоб я допомогла йому виплатити кредит за квартиру? Мені спадає на думку, навіщо витрачати час на людину, яка в першу чергу думає про розлучення? Чи я не права?
