Чоловік повернувся додому й, навіть не знявши пальта, випалив:
Оленко! Треба серйозно поговорити
І тут же, на одному диханні, розплющив свої і так великі очі, не сумніваючись ані секунди:
Я закохався!
«Ну от, подумала Олена, у нас в сімї настала криза середнього віку. Ласкаво просимо» лише промовила вона, обережно глянувши на чоловіка, чого не робила вже кілька років (пять чи шість, а може, і всі вісім?).
Кажуть, що перед смертю все життя пролітає перед очима, але в Олени раптом промайнуло все життя з цим чоловіком. Познайомилися вони банально через інтернет. Вона збрехала про свій вік, віднявши три роки, майбутній чоловік додав собі три сантиметри зросту, і таким нехитрим, хоч і нелегким шляхом вони все ж таки підійшли під критерії пошуків один одного й знайшлися.
Олена вже не памятала, хто кому першим написав, але знала, що лист майбутнього чоловіка був без вульгарності, з легкою самоіронією і це їй дуже сподобалось. Дочекавшись тридцяти трьох років і оцінивши свої шанси на «ринку чоловіків», вона трезво усвідомила своє становище й твердо переконалася, що хоч і не в останньому ряду, але точно в передостанньому, тому на першу побачення вирішила не стрибати до стелі, а просто добре виглядати: надягнути стильний одяг, рожеві окуляри, модну білизну, а в сумочку покласти домашні печиво та книгу Івана Франка.
Перша зустріч пройшла на диво легко (ось що значить правильно підібрати гардероб!), їхній роман розвивався швидко й захоплено. Їм було разом цікаво, тому півроку регулярних побачень і постійного тиску з боку батьків, які втратили надію побачити онуків за життя, майбутній чоловік наважився зробити пропозицію. Вони швидко познайомили сімї, молодята хотіли весілля у вузькому колі, що батьки одноголосно схвалили, і, побоюючись, щоб хтось ще не передумав, вибрали для реєстрації найближчий вільний день.
Жили вони, як здавалося Олені, добре. У сімї панував тропічний клімат із невеликими сезонними коливаннями температури без спалахів пристрасті, але з гармонією і повагою. Хіба це не щастя?
Чоловік, будучи класичним представником сильної статі, простим і послідовним, скинув свій тісний «костюм емоційно-чутливого-романтичного-невдахи-з-золотими-руками» вже через кілька тижнів після весілля і став тим, ким був звичайною, працьовитою та турботливою людиною у зручних хатніх штанах.
А Олена, як представниця жіночої статі, звільнялася від свого напруженого «образу-невидимки-слухняної-секс-господині-інтелектуалки» повільно, майже непомітно, але вагітність значно прискорила цей процес. Через рік вона, не без задоволення, остаточно попрощалася зі своїм іміджем, зітхнула на волі і загорнулася в мякий домашній халат.
Те, що ніхто з них не втік і навіть не мав претензій одне до одного, незважаючи на відмову від колишніх образів, остаточно переконало Олену в правильності їхнього вибору й підсилило віру в міцність їхнього союзу.
Побут і виховання двох дітей, які народилися одна за одною, іноді сильно хитали їхній сімейний човен, але він не перевертався. А коли шторм вщухав, вони знову спокійно пливли далі. Щасливі дідусі та бабусі допомагали, як могли, на роботі вони повільно, але впевнено просувалися по карєрних сходах, не забуваючи про подорожі, хобі й, звісно, один одного не сильно відрізняючись від середньостатистичних даних.
І ось вони вже дванадцять років у шлюбі, і за весь цей час чоловіка ніколи не підозрювали у зраді чи навіть у звичайному флірті хоча Олена і не була власницею, тому він міг собі дозволити такий грішок без наслідкі
