Анну та Василя чекали важкі часи. Жінка була в декреті по догляду за дитиною до трьох років, а у нього були затримки із зарплатою на роботі. Жили дружно, але як то кажуть від получки до получки, коли не вистачало, наступала черга «закруток», ось дякую їм і виживали. Одного разу Василь приніс в будинок благу звістку:
Що ж, танцюй і радій, начальство відправляє мене в тримісячне відрядження на північ, грошей привезу багато. Ось тільки є невелика проблема, уніформу начальство відмовилося видавати, але обіцяло компенсувати всі витрати, для цього навіть раніше зарплату дали. Дружина чомусь не поділяла радості чоловіка, адже вона мала залишитися одній на цілих три місяці з двома дітьми. Але робити було нічого, знявши зарплату оплатили дитячий сад, комуналку, і звичайно ж запаслися продуктами тривалого зберігання: крупами, макаронами, консервами та по дрібниці, сіль, цукор, сірники. На те, що залишилося почали збирати речі, купили теплу спецівку, добротні гумові чоботи, кілька пар теплих вовняних шкарпеток і светрів. Після всіх витрат на руках залишилося близько 11.000 (сума пристойна, адже до цього Василь часто працював без вихідних).
Буквально за кілька днів до від’їзду чоловік раптом згадав, що на машину закінчується страховка і каже дружині:
Ми мало не забули оплатити страховку. А вона йому відповідає:
Ти зовсім здурів, залишати мене без грошей через це? Якщо я за неї заплачу, у мене залишиться всього 2-3 тисячі. Як я на твою думку на них проживу з двома дітьми?
Так, а навіщо вони тобі? – здивувався Василь. – Запаси ми зробили, «закрутки» є, а на що ще потрібно.
Так, – каже Анна. – давай подумаємо разом. Спочатку ти поїдеш на 3 місяці на північ, після повернення підеш у відпустку згідно з графіком, це плюс ще пару тижнів. Зараз машина знаходиться на платній стоянці, там їй нічого не загрожує, а ось коли ти повернешся, отримаєш зарплату і відпускні, ми відразу все оплатимо.
Василь сидів, думав і все-таки вирішив погодитися. Ну ось і настав день від’їзду, провівши чоловіка Анна відправилася додому. Все йшло добре, але от біда, закінчилося молоко і підгузки, потрібно було йти в магазин.
Заглянувши в шкатулку, очікуваних грошей вона там не побачила, залишилося тільки якихось 500 гривень. І ось, щоб прояснити ситуацію жінка вирішила покликати старшого сина для розмови.
Сашку, синку, скажи мені чесно, ти брав ось звідси ті чарівні папірці, на які ми для тебе шоколад купуємо.
Ні, матусю, я їх не брав. відповів хлопчик. – Ви ж самі мене лаяли, щоб я їх не чіпав.
Залишалося лише одне, і ось увечері, нарешті дочекавшись зв’язку з чоловіком, відразу в лоб задала питання:
Ну і де гроші?
Немов не помічаючи грубості Василь спокійно відповів:
Я все-таки вирішив оплатити страховку, нехай вона і під наглядом, мало що може трапиться, а так мені буде спокійніше.
Гаразд, а де тоді інші? – запитала Анна.
А їх я взяв з собою, про всяк випадок.
Не витримавши такої новини жінка кинула слухавку. Ох, як ж вона була зла, якими словами не згадувала чоловіка. Ось гад, ну тільки повернися, відразу ж подам на розлучення, це ж треба було, залишити мене без грошей і навіть не обмовиться.
Все, тепер тільки розлучення і дівоче прізвище, хоча можеш навіть не повертатися, бачити не хочу.
Поки гнівалася на чоловіка не помітила як на телефон прийшло повідомлення про поповнення рахунку на 10,000 гривень і безліч вибачень від Василя. Тепер, він кожен день дзвонив і вибачався за свій поступок. Спочатку Анна сильно сердилася і ні за що не хотіла його прощати, а потім охолола і все ж вирішила пробачити, але ті 500 гривень згадує йому досі.
