У мене така робота, що не позаздриш. Люди зі слабкими нервами тут довго не затримуються.
Часом навіть мені морально буває важко та я тримаюся, бо розумію, що повинен допомогти цим літнім людям. Цього разу чоловік привіз свого старенького батька в наш будинок для літніх людей. Дідусь взагалі не розумів що відбувається. Цей чоловік був таким боягузом, що навіть не пояснив своєму батьку куди та чому його привезли, залишив це мені. Як так можна з рідним батьком? Ніколи цього не зрозумію.
На жаль, подібні ситуації трапляються часто. Та кожен раз моє серце розривається від жалю до покинутих бабусь та дідусів. Я максимально делікатно пояснив все Віктору Сергійовичу, сказав, що тепер я буду за ним наглядати та що все буде добре. Виявилось, що літній чоловік все ще надіється, що син забере його додому та цей літній чоловік мені дуже сподобався. Дідусь щиро вірив, що в сина просто виникли якісь проблеми, інакше син би ніколи з ним так не вчинив.
Віктор Сергійович розповів мені, що у нього є ще один син, з яким він багато років не бачився. Минали місяці, ніхто не приїжджав за дідусем. Він уже почав розуміти, що син покинув його назавжди, бо відвідав він батька всього лише два рази.
Коли Віктору Сергійовичу виповнилось 76 років, ніхто з синів його не привітав. Добре, що у нас в закладі заведено вітати іменинників, тому ми приготували для Віктора Сергійовича невелике святкування з тортиком та чаєм. Літній чоловік аж розплакався, адже навіть від рідних дітей подібного він ніколи не бачив. Коли святкування закінчилось Віктор Сергійович попросив поговорити з ним на одинці, йому дуже було потрібно було з кимось поговорити по душах.
Він дуже кохав свою дружину та сильно ревнував її до дітей, оскільки з їх появою чоловіку діставалося менше уваги. З синами він ніколи не був близький. Коли дружина пішла з життя, старший син поїхав на заробітки за кордон та зв’язок з ним обірвався назавжди. Менший син спілкувався з Віктором Сергійовичем виключно через те, що хотів отримати його квартиру у спадок. Дізнавшись, що батько заповів цю квартиру старшому сину, відвіз Віктора Сергійовича в будинок для літніх людей.
Воли я вийшов з палати дідуся, в коридорі помітив молодого чоловіка, який був дуже збентежений та тримав в руках торт. Незнайомець запитав у мене де знаходиться палата Віктора Сергійовича, я показав.
Радий, що День народження він святкуватиме не один.
