За двадцять років спільного життя у нас народилося двоє діток: хлопчик і дівчинка. Старший син ще зі школи зустрічався з дівчиною із сусіднього села, а на День закоханих 14 лютого запропонував їй руку й серце. Іринка з радості погодилася й чекала на цей щасливий день.
Ми готувалися до знайомства з майбутньою невісткою та її батьками. За традицією, нас запросили до себе в гості батьки Іринки. Мати її подзвонила одного літнього ранку й запросила до себе на свято Петра і Павла 12 липня. Це припадало якраз в неділю, я погодилася, подякувала, але йти почала боятися. Проблема в тому, що мій чоловік не вміє пити, і перебравши, може робити дурниці.
Звичайно, як сім’янин він дуже хороший й щирий. Уміє заробити копійку, адже має золоті руки. Але алкоголь для нього це справжня біда. Тому я старалася вмовити його, щоб на святі у майбутніх сватів він узагалі не пив.
Пам’ятаю нещодавно ми ходили на День народження до нашого друга нашої родини. Він народився першого травня, тому, зазвичай, святкування проходить на природі. Чоловік, випивши, став поводити себе геть непристойно. То голосно говорив, перебиваючи усі розмови, то коментував меню, натякаючи господині, що щось там недосолене чи недопечене. Розбив кілька тарілок, та ще й не культурно цямкав. А коли принесли іменинний торт, то почав руками його їсти, облизуючи пальці.
Усі мої зауваження чоловік не сприймав. Єдине, що від нього можна було почути, що він мужик і не має слухати якісь бабські повчання. Інколи мені соромно навіть ідучи по ринку, коли я несу сумку, а він навіть не здогадається допомогти.
А у стосунках з малознайомими починає активно вихвалятися, наче все знає, вміє й може дати раду будь-чому. Я інколи не впізнаю свого чоловіка. Коли ж приходить момент, коли вдома щось потрібно відремонтувати, одразу чую якісь дивні обурення. Як же важко в такі дні.
Непомітно пролетів і травень, і червень. Розпочався липень. Ми чекаємо свята, ходимо до церкви, адже зараз Петрівка – піст перед святом Петра й Павла. У переддень зустрічі зі сватами, я ще більше хвилювалася. Уже надцять раз намагалася поговорити з чоловіком так, щоб він хоч щось зрозумів і поводив у гостях себе пристойно. Адже син дуже кохав Іринку і я не хотіла, щоб ми зганьбилися перед її батьками. Я б дуже не хотіла, щоб про Олежика подумали, що він буде схожий на батька. Душа не на місці. Благаю чоловіка не пити, але що з цього вийде дійсно не знаю….
