Настя хворіє уже давно. Від знічев’я, сидить біля вікна, спостерігає за людьми, які проходять вулицею. Також видно дитячий майданчик, де мами з маленькими дітками збираються гуляти. Звернула увагу на чоловіка в інвалідному візку. Він приходив з дівчинкою років п’яти на майданчик близько обідньої пори. Вони жваво розмовляли між собою, гралися.
Десь через пів години до них приєднувалася симпатична дівчина з хлопчиком років трьох. Ця колоритна пара трималася окремо від усіх мам і їхніх дітей. Настя з цікавістю спостерігала як вони спілкуються. Таке враження, що чоловік у візку і дівчина закохані одне в одного. І з дітьми спілкувалися, однаково з обома. Звичайно, Насті не чути про що вони говорять, але які закохані погляди в них, то видно відразу.
А вже через тиждень чоловік і дівчина вже не з’являлися на дитячому майданчику. Настя весь день сиділа біля вікна, та вони не приходили. А за ними так цікаво спостерігати, як вони опікувалися одне одним. Якби дізнатися, чому наразі їх не видно на майданчику?
Через деякий час Настя одужала і вийшла на роботу. За своїми клопотами не згадує ту пару на дитячому майданчику. Та одного разу побачила їх на вулиці. Чоловік ішов своїми ногами. З палицею і повільно, але своїми. Дівчина поряд підтримувала його під руку. Настя стишила ходу, йшла за ними. Чому їй цікава та пара? Не розуміє, але те з якою любов’ю дівчина веде чоловіка, впадає в очі, а чоловік лагідно дивиться на свою супутницю.
Взаємне кохання не завжди можна побачити у здорових людей. Настя помітила, що не тільки вона спостерігає за цією парою. На них оглядаються майже всі пішоходи.
