На вихідних я завжди намагаюсь приготувати їжу на ввесь тиждень. Обираю такі страви, які можна заморозити, а потім просто розігріти. Моя сім’я полюбляє голубці, котлети, вареники та пельмені. Коли потрібно я просто готую гарнір чи якийсь салат і все, вечеря на столі. Я багато працюю, тому постійно проводити час біля плити важко і просто бракує на це часу. Такий варіант домашніх напівфабрикатів для мене ідеальний.
Початок робочого тижня, я прийшла ввечері з роботи й відкрила морозильну камеру, щоб дістати щось на вечерю. Як я здивувалась, коли половини заморожених на тиждень запасів там не опинилось.
Пішла до вітальні, щоб запитати чоловіка у чому справа:
– Ігорю, а куди поділись заморожені страви, які я готувала усі вихідні? Там тепер навіть на два дні немає.
– Моя мама до нас завітала і я віддав їй половину. Їй не вистачає пенсії на харчі до кінця місяця, тому я вирішив, що ми можемо їй допомогти, – розвів руками чоловік.
– Так міг дати їй грошей. А не те, що я готувала для нашої сім’ї, щоб не стояти після роботи біля плити.
– Та вона вже стара. Нема сил готувати. Ти що жалієш для неї їжу?
– Вона здорова жінка і зовсім не немічна. Я що маю готувати тепер ще й для неї?
Моя свекруха мешкає у сусідньому під’їзді. Туди я і відправилась.
Наталя Дмитрівна відчинила двері і я увійшла до її квартири. Вирішила не мовчати, а прямо сказати, що я про це все думаю:
– Не забирайте більше їжу, яку я готую для своєї сім’ї. Не вистачає грошей, то знайдіть підробіток. Ви ще цілком працездатна. Не хочете шукати роботу, просіть, щоб син підтримував вас матеріально. Але готових страв з моєї морозильної камери більше не беріть. Я свої вихідні витрачаю, що усе це приготувати. Це просто не чесно. Майте совість!
Свекруха стояла, мов вкопана. Я пішла й дістала з її холодильника усе, що віддав чоловік.
Свій вчинок вважаю правильним. Хоче допомагати матері, хай дає їй гроші. А готувати на дві сім’ї, працюючи щодня на роботі, я не збираюсь. А ви б як вчинили?
