Мені не пощастило потрапити в сім’ю, де родичі чоловіка мене геть не любили. Особливо я дратувала свою свекруху, яка навіть запаху моїх парфумів не могла перенести.
А мене вона дратувала тим, що весь час лізла в наші стосунки та намагалась якось впливати на чоловіка. А ще більше бісило те, що в неї виходило цей вплив здійснювати.
Всі інші родичі на кожному сімейному святі намагались якось мене зачепити, допекти та принизити. Єдина людина, з якою в нас були нормальні, навіть добрі, відносини – це сестра чоловіка, Ганна.
І ось, нещодавно, нам з коханим вручили конверт із запрошенням на весілля Ганни. Але я не знала, чи варто мені туди йти, чи ні. З одного боку це запрошення від Ганни і це її свято, в з другого боку мене там геть ніхто не чекає.
Але чоловік впевнено переконував мене, що точно треба йти і не зважати на інших родичів. Я йому повірила і вирішила, що для такої події треба придбати нову сукню. Я дуже давно нічого нового собі не купувала. Хіба на секондхендах та комісійних магазинах брала речі необхідні.
Пішла в магазин, обрала собі сукню красиву і при цьому не за всі гроші світу. Та й чоловіку купила нову сорочку і краватку, бо ж буде гарно пасувати до моєї сукні. Разом чудово б виглядали.
Проте коли я прийшла додому та на радощах розповіла та показала всі чоловіку, той розізлився та вимагав, щоб я повернула куплене назад до магазину, поки ще не встигла зірвати етикетку. Я розумію, що в нас не прямо таки багато грошей, розумію, що зараз в наших стосунках криза. Проте я купила це за власні заощадження. І сорочку чоловіку також.
Її, до речі, він сказав залишити, адже він брат нареченої, а тому має виглядати гарно, а я можу і в старій сукні прийти. Так ще й пожалівся на мене своїй матінці, яка тільки й рада, коли ми сваримось.
І тепер я от думаю: може розлучитись з ним, поки в нас ще немає дітей? Бо я вже втомилась від цієї сімейки. А на весілля Ганни я таки взяла ту сукню, яку придбала. Чоловіку на зло.
