Всі ми перед Новим Роком проводимо генеральне прибирання в своєму помешканні. І я не стала виключенням, тому взялась за приладдя для прибирання та почала свою клопітка працю.
Так, прибираючи, я знайшла на столі свого чоловіка дуже цікавий зошит. Він не був проти, щоб я прибрала його робоче місце, адже знала що і де йому складати.
Я просто глянула, чи раптом не порожній це зошит, щоб розуміти, куди мені його класти. А там виявились дуже шокуючі записи. Кожна дата, кожна сума до єдиної копійки. Там були всі витрати на мою Арінку.
Ми з Степаном одружились чотири роки тому. Я тоді вже мала доньку від попереднього шлюбу, який не можу назвати вдалим, чи навіть трохи хорошим. Степан знав про те, що я маю дитину, але переконував, що це для нього взагалі не проблема і він з радістю прийме мою Арінку, як власну доньку та буде ставитись до неї відповідно. Арінці, на момент нашого весілля, було всього шість рочків.
Все було не настільки ідеально, як обіцяв Степан. Він не сильно то й хотів налагоджувати стосунки з Аріною, доволі сухо спілкувався та ніби відсторонений був, чи що. Але я сподівалась, що це лише на деякий час і скоро Степан змінить своє ставлення, коли звикне до доньки.
Через два роки шлюбу я завагітніла та пішла в декрет. В нас з Степаном народився синочок Давидик. Чоловік був неймовірно радий такому поповненню в сім’ї та на радощах подарував мені хороші прикраси та нового планшета, хоча я збиралась самостійно його придбати.
Степан не шкодував грошей на дітей, а коли я вийшла в декрет, то взяв забезпечення сім’ї повністю на себе. Робота в нього високооплачувана, тому з цим проблем не було.
А тепер я бачу цей записник. Він ще і підписаний “Янин борг за Аріну”. Я пішла розбиратись одразу. Запитала на пряму, що це за зошит. А тоді отримала пряму та спокійну відповідь:
– Це витрати на Аріну, які я зробив, поки ти була в декреті. Все ж таки, вона не моя дитина. В неї є мама і тато. Сповна логічно, що ти мала б віддати всі ці гроші. Ти б краще на чоловіка на аліменти подала, легше буде розібратись з боргом.
Я була шокована з такої дріб’язковості. Звісно, з одного боку він правий, але з іншого, чому він вирішив це в односторонньому порядку? Чому не поговорив зі мною, а в тиху записував все?
Я не можу тепер сприймати, як раніше, але і розлучатись не хочу, адже дуже сильно кохаю. Поки що ми віддалились, але я записала нас до сімейного психолога. Нам потрібна стороння допомога.
