Після тридцяти років я вирішила що настав час кардинальних змін! Я жила простим життям. Працювала на заводі, після роботи виконувала домашні справи і приділяла час своїй сім’ї. Відносини в родині у нас були нормальні. Бувало, що скандалили, але потім мирилися. Загалом, все як у всіх. Звичайне сімейне життя.
Одного дня мене осяяло і я згадала за справу, якою завжди хотіла займатися. Я вирішила поділитися думками з коханим чоловіком, а він мене вислухав і підтримав. Я вирішила звільнитися із заводу, де працювала роками, після чого навідалася в магазин «Все для малювання».
Взагалі, я вчилася в університеті на архітектора, тому що дуже любила малювати. Потім я пішла працювати не за фахом і дуже пошкодувала про це. Адже я займалася тим, що мені не подобається! А тепер я набралася сміливості змінити своє життя!
Отримувала на заводі я не мало, але все-таки вирішила на всю зарплату купити товари для моєї майбутньої творчості. Я купила все, що потрібно для малювання. Папір, полотно, фарби, олівці, пензлі, мольберт і ще багато чого іншого. В цей же день відразу після покупки, я сіла малювати. Спочатку я малювала для себе. Мої малюнки не приносили ніяких грошей. Але підтримка близьких для мене зіграла значну роль. Пізніше у мене вийшло повторити картини великих художників. Дочка мені запропонувала, щоб я розмістила свої малюнки в одному співтоваристві художників. Ну я вирішила спробувати, але в успіх цього не особливо вірила. Я поставила досить високу ціну за мої малюнки. Я вирішила оцінити себе по достоїнству, адже я стільки часу витратила для того, щоб їх написати!
Минуло два місяці і в мене купили картину, пізніше ще одну, потім одна жінка вперше попросила намалювати картину на замовлення. Потім я порахувала, скільки ж я отримую в результаті за картину і була приємно здивована. Я отримую за одну картинку стільки, скільки мій чоловік заробляє в місяць.
Я помітила, що чоловік, замість того, аби радіти за мене, став роздратованим, він часто зривався на мені та дорікав у всьому. Йому було соромно, що я заробляю більше, але він не міг про це нормально говорити -тільки злився. Я почала відкладати кошти на навчання дітей в університеті, на сімейні потреба, мені було образливо, що чоловік так змінив своє відношення до мене.
Через декілька місяців він поїхав від нас, а потім зателефонував і заявив, що повернеться тільки в одному випадку – якщо я покину малювання. Звичайно, я не стала жертвувати собою вкотре і відмовилася. Після того ми розлучилися. Пройшов рік і я не шкодую про своє рішення, бо тепер відчуває себе по-справжньому щасливою. А чоловікові бажаю подорослішати та подумати над своєю поведінкою.
