Одного разу чоловік замкнув свого пса у машині в страшну спеку: щоб врятувати тварину, я розбила вікно, а потім трапилося дещо несподіване.
Вчора був справді пекельний день. Повітря стояло нерухомо, асфальт плавився під ногами, і єдине, чого хотілося, швидше дістатися додому та ввімкнути кондиціонер. Але перед цим я вирішила зайти в супермаркет купити щось на вечерю.
На парковці я йшла повз авто, прищурюючись від сонця, коли раптом відчула щось дивне. Озирнулася і побачила її. Вівчарку. Вона сиділа в закритій машині, страждаючи від спеки. У грудях щось стиснуло: скло запотіло від жару, пес важко дихав, язик вивалений, очі скляні. Було видно він на межі. Якщо на вулиці +30, у машині ще гарячіше.
На лобовому склі лежала записка з номером телефону. Подзвонила. Відповів чоловік. Спробувала спокійно пояснити:
«Вашому псу погано від спеки, повертайтеся негайно, відкрийте хоча б вікно!» Але у відповідь почула холодне:
Я залишив йому воду. Це взагалі не ваша справа.
Вода справді була але в закритій пляшці. Кипіла від лютості. Ну як, скажіть, пес може пити з пляшки?! Чекати більше не могла. Підняла перший-ліпший камінь і з усієї сили вдарила по склу. Воно з тріском розсипалося. Сигналівка завила на всю парковку, але мені було байдуже.
Я витягла пса на вулицю. Він упав біля мене, важко дихаючи, але вже краще. Облила його водою і кликнула на допомогу.
За кілька хвилин прибіг той самий «господар». Обличчя перекривив від злості:
Та ви що робите?! Я викличу поліцію!
Коли приїхали поліцейські, трапилося те, чого ніхто з нас не чекав.
Що ж, він викликав. Тільки поліція, вислухавши обидві сторони й побачивши стан тварини, вирішила, що порушила закон не я. Йому виписали штраф 5 тисяч гривень, завели справу за жорстоке поводження з тваринами, а мені стиснули руку та подякували.
А пес?
Зараз він у мене вдома. Ситий, щасливий клубочек вірності. Та сама вівчарка, що вчора ледь не загинула через чиюсь безвідповідальність, сьогодні спить біля моїх ніг. І, знаєте, я б знову розбила скло. Без вагань.
Не розумію таких людей. Тварини такі ж живі істоти, як і ми. Вони потребують турботи. Це ж не іграшки!
