Я народилась і виросла в селі. Про мене можна було сказати «стереотипна сільська дівчина». Так вже в моєму житті сталось, що я собі подобалась завжди такою як є. З будь-яким волоссям, з будь-яким одягом.
Коли я вступила до університету, то стала дуже виділятись, адже більшість дівчат прекрасно розбирались в косметиці, фарбувалися, чепурились. А з мене, по-доброму, але трохи сміялись. Типу: «Ну це ж Дарина, вона в нас мила сільська дівчинка».
Так, я не вмію фарбуватись, не можу нафарбувати гарно вуста чи вії, але мене це мало хвилювало. Я старалась вчитись. І часто допомагала одногрупника та однокурсникам. Дружили зі мною саме через те, що я могла дати домашнє чи контрольну списати, або курсову робити. Тоді я ще не знала, за скільки роблять ті курсові й реферати, тому ціни не виставляла. А одногрупницям було це на руку. Але коли я дізналась ціни, то вирішила, що не буду впускати можливість підзаробити і тепер казала свою ціну.
Деякі, почувши, що це тепер не безкоштовно, відмовлялись та робили самі, але більшість з тих, хто просив, платили. То ж тепер я мала трохи більше грошей.
Тоді я почала цікавитись косметикою, гарним одягом та іншим таким. І ось, я придбала косметику, гарний одяг, навчилась більш менш гарно фарбуватись та прийшла так в університет. Всі були в шоці. Деякі навіть не впізнали мене.
Певно через новий зовнішній вигляд, декілька хлопців почали залицятись до мене. Серед них дуже наполегливим був Остап. Він запрошував мене на побачення, дарував квіти, проводжав до гуртожитку. І я таки не витримала та ми стали зустрічатись. А через деякий час і одружились.
Остап наполягав на тому, що я йому сподобалась, ще коли він мене вперше побачив, до того, як я почала фарбуватись і красиво вдягатись. А вирішив діяти активно саме коли я взялась за свою зовнішність, бо побачив, що з’явилось дуже багато конкурентів. З його ініціативи я й перестала фарбуватись, але все одно доглядала за собою та за шкірою.
Пройшло два з половиною роки, з тих пір як ми одружились. І сталось те, що розбило мені серце. Остап став довше бути на роботі. Переважно я приходила пізніше, але тепер я приходила, а вдома нікого. Він ж приходив десь через півтори години після мене. А ще Остап почав цілими днями, коли був вдома, сидіти в телефоні.
З ним він не розлучався, тому я не могла навіть випадково побачити, хто йому так написує, що Остап так завзято відповідає. Але одного разу, коли чоловік вже заснув, йому прийшло сповіщення. Я глянула що то таке та побачила, що йому пише якась Аліна, яка дуже скучила і чекає наступного ранку, щоб зустрітись з ним. І в кінці сердечко.
Я проплакала пів ночі. А зранку, коли Остап збирався на роботу, прикинулась, що міцно сплю. Він мене не став будити та пішов «на роботу». Я ж хутко зібралась та вийшла вслід за Остапом. Перший провулок і бачу як Остап стоїть в обіймах якоїсь панянки, певно тої Аліни.
На вигляд стереотипна «розмальована фіфа». Навіть занадто сильний в неї був макіяж, за п’ятнадцять метрів в очі кидався. Вмив би її так в рази гірша за мене ненафарбовану була. От-то брехло. Натуральна краса йому подобається. Ага.
Я гукнула Остапа, а він аж похитнувся від здивування. Не стала чекати на нього, розвернулась та пішла додому збирати речі. Ми розлучились. Коханка його також вже кинула. Набрид їй. А я зараз живу сама. З чоловіками не поспішаю знайомитись, хочу від попереднього відпочити.
