Мене звати Сергій. Ще зі школи я був закоханий дуже сильно в однокласницю Олену. Я був не такий крутий як решту хлопців нашого класу. Олена мене практично ніколи не помічала, однак я вирішив не здаватися. Після школи я поступив в той же університет, що і вона й почав з нею стосунки. Але я ж не дурень і розумів, що я їй не дуже симпатичний і не лише тому, що ношу й очки — вона завжди вбачала в мені якогось ботаніка, який лише вчиться й слухає попсу в гуртожитку. Ми ненадовго розійшлись і ось я дізнаюсь, що вона вагітна від адміністратора ресторану, в якому підробляла офіціанта. Той хлопець всього на 3 роки за мене був старший, але всі дівчата за ним бігали, бо ж він крутий, накачаний, екстремальний і драйвовий, король вечірок й забіяка, якого всі хлопці бояться. Невже й справді можна з таким створювати стосунки й сім’ю. Хіба щастя в божевільному злеті й вирі почуттів?
Мені ще мати говорила, що це все дурощі й призводять тільки до розриву й болісних втрат. Бо ж такі хлопці нестабільні й навряд чи вірні своїй половинці. Я це все пояснював Олені, але вона й слухати не стала. Вже за 3 місяці завагітніла, а його батьки змусили його на ній одружитись.
Вже 5 рік вони разом і я помітив, яка Олена нещасна у цьому шлюбі. Від знайомих чув, що вони обидва постійно сваряться й ображають один одного. Її чоловік, цей самий Степан адміністратор, постійно десь пропадає й не зважає на неї й свою дитину також. Живе й розважається у своє задоволення, а Олену лише ганьбиться.
А я досі її кохаю. Зараз працюю інженером на фірмі й непогано заробляю. Доволі добре склались у мене відносини з роботодавцем, тому швидко опинився в управлінському відділі. Якось я її зустрів біля торгового центру, спочатку не впізнав, бо вона була в масці, але вона мене впізнала. Ми розговорились й вона зізналась, що увесь цей час шкодувала про своє рішення й про те, що взагалі зв’язалась зі Степаном. Коли вона це сказала, наче увесь світ завмер і я піддався почуттям. Ми почали таємно зустрічатись і я не знаю, до чого це призведе!
