Сьогодні я знову думаю про те, як мій чоловік вже півроку живе зі своєю «хворою» матір’ю і не збирається повертатися додому. Він дорікає мені, що я його не розумію.
Якось воно так вийшло, що мій чоловік ось уже шість місяців мешкає у своєї матері. Вона постійно вдає, що їй погано. Бувало, він залишався у неї на три тижні, але зараз це вже занадто. А ще він каже, що я йому не допомагаю й не хочу вникнути в його ситуацію.
Як я можу допомогти свекрусі, яка лише прикидається, щоб зруйнувати наш шлюб? Вона прив’язує сина до себе найпростішим способом — імітує свою безпорадність. Я вже жила з цією жінкою під одним дахом. Дякую, але більше такого досвіду мені не потрібно.
Його мати дуже болісно сприйняла звістку про те, що ми з Дмитром вирішили одружитися. Вона навіть не приховувала, що їй це не до вподоби. Відкрито не сварилася, бо хотіла, щоб син вважав її доброю матір’ю, але щоразу намагалася мене спровокувати й мала до мене претензії.
Я не піддавалася, тим більше що спілкувалися ми не так часто. У мене була своя квартира, куди ми з Дмитром і переїхали. Його мати, звісно, й цим була незадоволена. Важко контролювати життя сина, коли він не завжди поряд, і тим більше — життя невістки, яка не збирається добиватися твоєї прихильності.
Але мати мого чоловіка знайшла інший спосіб. Вона не перша, хто до цього вдався. Суть у тому, щоб виглядати дуже хворою й потребувати постійного догляду.
Дмитро, який ніколи раніше не стикався з такою маніпуляцією з боку матері, став надто співчутливим і постійно сидів у неї. «Бідна бабуся» мала стільки хвороб, що будь-яка лікарня боролася б за такий «експонат».
У неї було то високий тиск, то низький, біль у грудях, попереку, хрускіт у колінах і навіть непритомності. Але згодом я зрозуміла, що вона просто грає. Спочатку я думала, що це через стрес — адже її улюблений синок тепер живе з іншою жінкою, то й організм так реагує.
Коли моя свекруха вперше «серйозно» захворіла, а чоловік вже тиждень був у неї, я теж зібрала речі й поїхала допомагати. Думала, що це щось страшне. Перший день вона грала роль ідеально.
Але вже через два дні я помітила, що всі її хвороби чарівним чином зникають, коли Дмитро виходить із дому. Вона одразу ж почувається краще й навіть весела. Але варто йому з’явитися — і вона знову «помирає».
Я поділилася спостереженнями з чоловіком, але він мені, звісно, не повірив. Та вона ж так переконливо грає! Але я їй не піддалася. Зібрала речі й поїхала додому.
Чоловік повернувся через кілька днів, кажучи, що мати почувається краще. Мабуть, свекруха не змогла стримати радощі, коли я пішла, і це була її перемога. Але через кілька тижнів вона знову почала вдавати, що їй погано.
Мене це бісить, бо щоразу, коли вона «погіршується», Дмитро знову їде до неї на невизначений термін. Їй ставало краще лише тоді, коли я пропонувала викликати лікаря. Адже здорова людина не може так часто хворіти — має бути причина.
Коли мати чоловіка усвідомлювала, що ось-ось прийде лікар, вона «одужувала» на очах. А Дмитро, переконавшись, що його мамі нічого не загрожує, повертався додому.
І ось ця ситуація триває вже півроку. Спочатку була вагомІ тепер, коли я остаточно зрозуміла, що він ніколи не обере мене перед своєю матір’ю, я беру свій валіз і йду, бо нема сенсу більше чекати на щось, що ніколи не станеться.
