Виховала двох дочок – Марію і Надію. Обидві вже дорослі і заміжні. Потішили мене також внучатами.
Останнім часом у сім’ї молодшої доньки постійно незгоди – дійшло до розлучення. Тому почала приділяти їй більше уваги. Особливо допомагала дитині, як могла. Дитина ж не винна, що батьки між собою чогось не узгодили. Поки дочка на роботі, я доглядаю чотирирічну Олесю.
Але на днях трапилося лихо в старшої доньки – вона захворіла і лягла в лікарню. Зателефонувала, щоб догледіла за її господаркою, бо чоловік зараз у відрядженні і нікому кроликам і курям їсти дати, грядки полити. Поки чоловік приїде, то все пропаде.
Звісно, що я була готова допомогти. Одразу спакувала речі Олесі, і ми поїхали. І, зрештою, тут дитині краще. Свіже повітря, власні фрукти і ягоди, чистенький пісочок і море часу дитина на вулиці, а не губить очі в телефоні чи за екраном комп’ютера.
Марія дзвонить з лікарні, що за нею добре дивляться лікарі. Відчувається, що втрапила до рук хороших спеціалістів. Так, що є надія, що вона не затримається довго в лікарні.
Одразу ж зателефонувала молодша дочка Надія і почала розмову з обурення:
–Що в селі сусідів немає, щоб курей погодували? Чи кролям жменю трави кинули? Ти що її прислуга? Хто ж тепер за Олесею глядітиме? Хай би найняла когось.
Я мовчки поставила трубку. А самій стало дуже боляче за молодшу дочку. Не бачила до того, що вона така егоїстка і готова все підім’яти під себе.
Адже я їй присвятила не мало часу. І аргументи про те, що в селі дитині значно краще, також не працюють. Сто разів наказала, щоб дитина постійно мила руки. До кролів пальців не пхала. Увечері приймала ванну. На вулицю носа не висовувала.
Я і так добре знала, що треба робити. З Олесею разом нагодували курочок. Потім дали кроликам свіжої травички. Город зі шлангу полили і пішли на грядку полуницю вибирати. Сусідка молоко свіженьке приносить. Що ще треба дитині?
За тиждень налагодилося звичне життя. Повернувся зять з відрядження. Нарвав нам відро черешень. Полуниці також взяли. А ще три десятки свіжих яєць. І дитина щаслива, бо де ж вона ще так зможе бути близько до природи? Запакували ми все в машину і повернулися додому.
Матір оглядала дитину зі всіх сторін, чи часом там, у селі, чогось не трапилося. Чи комар не вкусив дитини. А мені виговорила власне невдоволення. Казала, що в майбутньому хай сестра наймає когось, а на такі афери вона більше не піде. Що дитина не звикла до таких умов, і вона також собі вдома місця не знаходила.
Але ж для мене обидві дочки однакові. Серце болить за обома. Чому ж вона так не любить рідної сестри? Чому така егоїстка? Адже виховувала обох, не роблячи різниці. Звідки взявся в неї егоїзм? Можливо, тому що молодша, тому вважала, що ласіший шматок завжди повинен належати їй.
