Якось мій колега Святослав не взяв з собою обід на роботу. Скільки ми уже разом працюємо, він завжди бігає з тими лоточками, в їдальню з нами не ходить, каже, що у нього немає грошей. А сьогодні він проспав, на маршрутку не встиг та на роботу запізнився.
Славік у нас працює десь місяць, його тітка тут працює головним бухгалтером, саме вона і влаштувала хлопця на роботу. Всі про це знають, але в очі не говорять. Та це і не наша справа.
Мій колега сумлінний працівник, видно, що робота йому дуже подобається. На роботі пліткують, що йому гроші не потрібні та на роботу він ходить виключно заради спілкування і щоб вдома не сидіти. У Святослава багаті батьки, придбали йому авто та квартиру. Колега поки неодружений.
Більшість колег йому заздрять, адже у них зовсім не таке матеріальне положення: кредити, діти, борги, дехто живе з батьками.
Але чому Святослав ходить на роботу з лотками та не може дозволити собі пообідати в їдальні для нас залишалося загадкою. Він же може собі це дозволити та і ціни в нашій їдальні демократичні.
Тоді я віддав йому свій круасан, який взяв собі на десерт. Славік подякував та з’їв його з великим апетитом.
Коли я повернувся з їдальні то запитав у нього чому він їсть лише домашню їжу та не ходить до їдальні.
У відповідь я почув доволі цікаву історію. З’ясувалося, що ще коли він навчався в школі у них було заведено так, що перед великою перервою двоє школярів йдуть раніше з уроку в їдальню та допомагають накрити на стіл. Тоді мій колега ще з одним однокласником були черговими по їдальні, їх відпустили в середині уроку та Святослав випадково почув розмову працівників їдальні.
Вони розмовляли про те, що робитимуть із залишками вермішелі, яку діти не доїли ще з минулого тижня. Працівниця їдальні пропонувала додати сиру та зробити запіканку. Що продукти мають пропадати. Краще зекономити продукти та додому побільше забрати. Тоді Святославу стало погано від цих слів, він побіг до туалету та у нього почалася рвота.
Згодом він розповів про цю розмову керівництву школи, був величезний скандал, тих працівниць звільнили. Але з того часу Святослав має відразу до їдалень, готує собі сам. А якщо і їсть в закладах громадського харчування, то лише в тих, у кого хороші рекомендації.
Наступного дня Святослав повернув мені гроші за круасан, хоча я його і не просив. Згодом ми подружилися та побувавши у нього вдома я скуштував його страви та відмітив, що колега надзвичайно смачно готує.
