Моя мама була молода і гарна, а ще й любила гарно одягатися, тому тато відразу закохався у неї. Але його батьки мали іншу ідею щодо свого сина. Моя бабуся, була дуже сварлива і свавільна жінка. Незлюбила вона невістку з першого дня і не дала згоди на одруження.
Але якось так сталося, що батьки одружилися без відома батьків. Почали жити разом. Звичайно, не було й мови про те, щоб жити разом зі свекрухою. Орендували кімнатку на сусідній вулиці та були щасливі. Всі навкруг дивувалися, чим свекруху не задовільняє така невістка — молода гарна вчителька німецької мови. Коли її запитували, вона відповідала, що “дуже вчена, тому не захоче нічого робити, а в селі треба працювати, щоб вижити.”
Отакий був початок, а потім батьки почали будувати свою хату. Було дуже важко і фізично, і фінансово. Проте все здолали й пережили. Я народилася вже у новому будинку. Життя налагодилося. А бабуся ніколи не цікавилася проблемами молодої сім’ї. А тут її зацікавило, чому молоді так добре живуть? Стала приходити вечорами, коли тато приходив з роботи. Нервово запитувала, чому він сидить в хаті після роботи, чому не йде з друзями гуляти, п ива випити. Чому сидить біля “бабської спідниці”? І до мами:
— Чому ти його тримаєш біля себе, біля своєї спідниці! Всі чоловіки після роботи гуляють з друзями!
Мама в розмову намагалася не заглиблювалася, щоби не сваритися. Але одного разу не втрималася і заперечила:
— Мамо, ну що ви таке кажете, чоловік займається з дітьми. Я ж не встигаю все зробити — теж працюю. Треба і вечерю приготувати, і уроки дітям допомогти зробити, а ви про якесь гуляння щоразу згадуєте!
І тут бабусю понесло, ніби, тільки того й чекала:
— А ти чого хотіла? Щоби мій син за тебе все робив? Інші жінки теж працюють, але пускають своїх чоловіків після роботи в ипити пива. Ти всіх його друзів порозганяла. Він тепер взагалі ніде не ходить. Ти всі гроші в нього забираєш, не залишаєш навіть на п иво. Як він тебе терпить, навіть не знаю.
А тато дуже любив нас, хоча були випадки, коли бабина настирливість частково досягала успіху і тато починав підозрювати маму у якихось гріхах. Тоді у хаті була біда, а баба ходила дуже задоволена і щось переможно нашіптувала татові на вухо. Уявіть, рідна мама хотіла розлучити сина з дітьми та жінкою, тобто зіпсувати його життя.
Так і жили. А коли баба злягла й доньки її не захотіли доглядати, тоді моя мама, яка була “дуже поганою невісткою”, стала єдиною доглядальницею. Вона раз в день забігала до бабусі, приносила теплого поїсти, купляла якісь знеболювальні ліки й бігла на роботу. І це все за свої зароблені гроші. Бували дні, коли більше ніхто до баби не заходив.
Ми з братом були підлітками і не все розуміли. Але ми бачили, як мамі було важко, яка втомлена вона поверталася з роботи. Після всього, що було, вона могла б не піклуватися немічною свекрухою. Нехай нею піклувалися б рідні діти, які спокійно собі проживали поряд.
Потім баби не стало і мама ніколи більше не говорила нічого поганого, згадуючи її. Чи забула все зло? Не думаю… Але не згадувала бабусю ніколи.