Я з Оксаною познайомився тоді, коли вона була на 2 курсі університету. А мені на той час вже майже 27 років було. Пізніше з’ясувалося, що наші батьки давні знайомі ще з університетських часів. Треба ж, який тісний світ, але тоді я й гадки не мав, що батьки між собою зовсім не у дружніх відносинах.
Я був щасливий, я був закоханий в Оксану й не помічав всього, що творилося навколо мене. Наші почуття були взаємними й ми одразу почали зустрічатися.
Але потім мені запропонували дуже хорошу роботу в столиці. Я спочатку не хотів їхати, бо довелося залишити Оксану саму. А вона не могла залишити навчання, щоб їхати зі мною. Та я цього і не хотів, я не хотів таких жертв. Але Оксана мене переконала їхати й працювати. Сказала, щоб я гроші на наше весілля заробляв. І знайшов якесь житло, адже одразу після закінчення університету вона приїде до мене, бо вона завжди мріяла жити в столиці. Це для мене й стало стимулом їхати.
Відтоді ми з нею бачилися лише по відеозв’язку. Ми ділилися усіма подіями за день, розповідали, що плануємо робити, мріяли, як будемо жити разом.
Пройшло близько двох місяців. Раптово спілкування з Оксаною на кілька днів обірвалося. Я вже хотів їхати додому, щоб дізнатися, що сталося. Але мені подзвонила моя мама й сказала, що в Оксани тепер інший, вона вагітна й в них скоро весілля.
Я був просто розбитий. Як? Чому? Моя Оксана від іншого вагітна? Що сталося, ми ж нещодавно говорили й ділилися планами на майбутнє!? Я не міг повірити мамі просто на слово.
Я нікому нічого не сказавши помчав додому. Але першим ділом я поїхав не до батьків, а до коханої. Зустрів її на виході з під’їзду. Вона, як побачила мене, насупилася й запитала, що мені треба. Я запитав у відповідь:
— Це правда? Правда, що ти виходиш за іншого та у вас буде дитина?
— Ти з глузду з’їхав? Сам спочатку мені зрадив, а тепер таку нісенітницю придумуєш! Мав би совість! — відповіла вона.
— Я не зраджував, з чого ти це взяла! Я тільки тебе люблю.
— Мама твоя до мене приходила й сказала, щоб я від тебе відчепилася, бо в тебе вже є інша дівчина й ти з нею щасливий разом живеш.
— Мама? Моя мама так сказала? — я не вірив власним вухам.
Пояснив все Оксані й сказав, що їду до мами за поясненнями. Вона мене ще раз перепитала, чи справді в мене нікого немає і потім ми помирилися.
Я приїхав до батьків. Мама, коли побачила мене розлюченого на порозі, одразу все зрозуміла.
— Чому ти це сказала? Чому ти набрехала Оксані про мене, мамо? Навіщо ти придумала цю брехню про вагітність і весілля!? — кричав я їй.
— Я для тебе хотіла, як краще. Оксана тобі не пара. З її батьками ми ніколи не знайдемо спільної мови, тому тобі краще розійтися з нею й знайти когось іншого.
— То це ти будеш вирішувати, коли мені розійтися й коли шукати когось? Ми з Оксаною тут до чого, що ви, батьки, між собою не ладнаєте? Мамо, за що ти так зі мною? Ти ж знаєш, я її кохаю всім серцем. Ще й батька підмовила мені брехати. Я від вас такого не очікував.
Я гримнув дверима й пішов геть. З батьками спілкуватися не хочу, адже вони готові через якісь свої старі образи зруйнувати мені моє майбутнє життя. А з Оксаною ми скоро розпишемося і я заберу її до себе. Нікому не вдасться нас таким чином розлучити. Хіба якщо, не дай Боже, ми самі до цього прийдемо. Але ні, такого теж бути не може. Ми кохаємо одне одного й хочемо будувати сім’ю. І ми точно будемо щасливі!
