Мене, як і всіх дітей, мама з дитинства привчала поважати старших та завжди вступати місце в громадському транспорті маленьким діткам, вагітним жінкам та пенсіонерам.
Я завжди чемно виконувала мамині настанови та взяла собі це за звичку і виконувала її завжди до своїх сорока п’яти років. Я ніколи не підводила себе та свої переконання, особливо в плані вступання місця. Але зараз я більше так робити не хочу. Чому? Зараз я вам все розповім.
Мені вже сорок п’ять років і нажаль немає в мене тієї юнацької витримки та здоров’я, щоб вистояти сорока хвилинну поїздку з роботи додому стоячи. Тому зараз відмовляю, навіть якщо мене попросять вступити. Звісно ж ввічливо. Але зустріла я жіночку, яка про ввічливість ніколи не чула.
Поверталася я з роботи додому на маршрутці. В принципі як і завжди. В той час автобус був напівпорожній. Я вибрала собі місце, яке мені було зручним, та сіла відпочивати, поки їду додому.
На одній із зупинок зайшли двоє пасажирів. То були бабуся зі своїм онуком, якому на вигляд років 9-11 було. Прибіг той онук до мене, сів на сидіння, що було навпроти і давай махати ногами та дивитися у вікно. А то такі сидіння були: одинарні і стояли вони лицем один до одного.
Так от, вимастив він мені своїм взуттям всю курточку. А бабця тим часом стояла в мене над душею та невдоволено чекала, щоб я вступила їй місце.
-Невже вас мати не виховувала та не розповідала, що треба старшим місце вступати? – роздратовано запитала стара.
-Вчила, але для початку автобус майже пустий, а для продовження я сама не в стані особливо сильно рухатися після роботи.
-Ой, бідна знайшлася, не може рухатися. Вставай давай, я з онуком сидіти маю!
-Слухайте. Повторюю ще раз – автобус на-пів порожній. Ви можете з онуком сісти деінде та не займати мене.
-Ти хто така, щоб так зі мною розмовляти, га?! Швидко встала з місця! Мій онук обрав саме це місце біля вікна! Отож бо мі я маю тут сидіти! – почала вона істерити.
-Ви так говорите про вихованість, але ні самі вихованості не маєте, ні онука не навчили, що не можна махати ногами так, щоб зачіпати і бруднити одяг інших людей. Хоча також я сумніваюся, що поняття адекватності вам хоча б приблизно відоме.
Бабка наступила свої брова, схопила онука за руку та повела до іншого місця, яке також було біля вікна і з аналогічно розташованими сидіннями.
А тепер в мене два питання: який сенс був влаштовувати всю цю сцену, якщо було аналогічні місця? І якої поваги до старших вимагають такі люди, які самі то абсолютно не поважають інших?…
