Таня готувалася до виписки. У залі на виході чекала вся її родина. І ось медсестра винесла невеликий згорток. Таня глянула на малюка, і серце обірвалося – це була не її дитина.
Молода мама тремтячими пальцями почала розв’язувати бант і розгортати пелюшки, щоб глянути на дитинча і остаточно пересвідчитися у власній правоті.
-Що ж ви робите. На черзі ще стільки людей, – запротестувала медсестра.
Проте Таня наче не чула її – мовчки робила свою справу. Адже серцем відчувала, що щось тут не так. І справді – це був хлопчик, а в неї – донечка.
Медсестра розгублено вибачилася і за мить винесла ще один згорточок. Так, це була її маленька донечка.
Медсестра виправдовувалася, що цей хлопчик також чекає на виписку. Однак його батьки відмовилися від нього, тому його доведеться перевести у дитячий будинок. Ось він і чекає своєї черги. Наразі чекають приїзду когось з цього закладу.
Уже вдома Таня знову згадала цей інцидент, що стався з нею під час виписки, і вона про все розповіла чоловікові, втираючи розчулено сльози. Пригода, що трапилася з нею у лікарні, ніяк не виходила з голови. Дитинча наче її переслідувало. І ось вона ухвалила рішення…
-Так, цей хлопчик також буде її. Мабуть, недарма сталася така прикра помилка, – думала жінка.
Не минуло й місяця, як у них вдома зібралася вся родина – це було велике свято. Адже їхню родину поповнила не лише дівчинка Марта, а й маленький Марко. Усе таки Таня не втрималася і вирішила усиновити хлопчика, якого їй намагалися видати під час виписки.
Таня тепер була спокійна і щаслива. Вона знала, що поступила правильно. Так, мабуть, сам Бог велів. У них тепер є двійко діточок, а в Мартусі – братик, як Таня й мріяла, коли виходила заміж.
