З чоловіком ми розлучилися багато років тому. Під час шлюбу ми придбали гарну трикімнатну квартиру, яка після розлучення залишилася мені і нашому сину. Пройшли роки, син виріс, вивчився і вирішив створити свою сім’ю.
Так як грошей на окреме житло для молодої пари у нас не було – син і невістка жили зі мною. Я була рада такому рішенню, адже все життя мріяла про дочку та й не буду сама в великій квартирі на старості літ.
Невістка моя приїхала до нас з іншого міста. Спочатку вона була дуже милою та скромною дівчиною, та вже за місяць показала свій характер. І я не знаю, як мені тепер бути.
Мій батько помер кілька років тому, а мама ще жива. Недавно вона захворіла і їй потрібний постійний догляд. Їздити через день до неї в село мені вже важко, тому єдиним виходом було – забрати її до нас у квартиру.
І уявіть тільки, зовсім чужій людині – невістці почала мішати моя мама. Хоча вона досить акуратна, ще й готує їсти для всіх. Я просто не розумію, чим молодому дівчиську не сподобалася безобідна старенька.
Невістка себе стала поводити дуже нахабно. Цілими днями говорить по телефону то з подругами, то з своєю мамою. По дому нічого не допомагає, зовсім, і до того ж не їсть на кухні, а носить їжу до кімнати і їсть на ліжку. Ще й сина підмовила робити так само, мовляв її засмучує, коли він їсть без неї на кухні.
Я просто не розумію, чому я її маю терпіти в себе вдома. Ще хоч би внуки були. Але і тут – ні. Вона хоче пожити для себе, насолодитися життям, а не звалити на себе важку ношу з виховання дітей.
Живе на всьому готовому, нічого її не обходить. Ні прибирання, ні приготування їжі, ні оплата комунальних послуг. Єдине, що робить – це пере у пральній машині свій одяг, щоб окремо від нашого з мамою.
З приходом пандемії ми проводили цілі дні всі четверо вдома. Я думала, що я зійду з розуму. Я вже просто не мала терпіння на вибрики цієї дівиці.
А на Різдво, ця нахаба, навіть з кімнати до нас не вийшла. У неї не було ні каплі поваги ні до мене, ні до мами, ні до мого сина. А наступного дня, вона почала вимагати, щоб ми продали будинок моєї мами і купили собі однокімнатну квартиру десь на виїзді із міста, а цю трикімнатну залишили їй і моєму сину. Ну це вже перейшло всі межі!
Я їй одразу відповіла, що цього не буде ніколи в житті, щоб навіть і не мріяла. Тоді вона посміла сказати, що забирає мого сина і переїжджає жити до своїх батьків.
Тоді я їй побажала щасливої дороги. Можливо у своєї мами буде себе краще поводити. А з сином ми і по телефону можемо поговорити.
