Я завжди любила спостерігати, як чоловік моєї сусідки Олени порається по господарству. Він все робить з любов’ю. Копає грядки, доглядає за виноградом, за квітами, обрізає дерева, а вже як працює косаркою — то просто мистецтво. Щотижня косить траву навколо хати — це напевно тепер так модно. Всі навкруг покупляли собі косарки й, як почнуть всі в один час косити, хоч втікай з хати, або вуха затикай.
Я інколи кажу своєму чоловікові: “Бери приклад! Подивися, як люди працюють”. Він тільки посміхається, бо він у мене дуже неговіркий.
Мій чоловік працює водієм. Багато працює, а коли повертається додому, щось трошки покрутиться і відпочивати до телевізора. Але нарікати гріх — все у нас не гірше, ніж у людей. І городина, і садовина, і навколо хати завжди порядок — якось він так встигає все зробити. Хоч мені здається, що він нічого не робить, а тільки відпочиває.
Одного разу йшла додому і зустріла свою давню подругу Віру. Ми давно не бачилися, тому я запросила її на каву. Посиділи, погомоніли. Вона двоюрідна сестра моєї сусідки Олени. Якось мова зайшла про сусідів і вона розповіла їхню історію.
Виявляється, чоловік Олени не такий вже і добрий. Олена розповідала, що він дуже прискіпливий — йому все не так. Не так випрасувані штани, погано випрана сорочка, несмачний борщ, а котлети недосмажені. А Олена дуже скромна і працьовита жінка. Він не дозволяє їй піти десь на роботу, вона повинна догоджати тільки йому. А інколи дозволяє собі грубо принижувати її через те, що вона не змогла щось зробити. Кожний день вона має готувати те, що він замовив. Олена дуже смачно готує, але чоловік замовив якісь пиріжки з сиром, такі, як робила його бабуся. Олена приготувала пиріжки, але йому не сподобалися, бо його бабуся робила круглі, а не трикутні. Тоді жінка вперше дуже образилася. Чоловік навіть не спробував ті пиріжки, а вона так старалася.
Олена довго плакала і намагалася зрозуміти, що відбувається. В той день вона розповіла мамі про те, як знущається з неї чоловік. Мама просила потерпіти, обіцяла, що все налагодиться, що так буває в сім’ї. Але Олена розуміє, що далі буде тільки гірше. Коли у чоловіка поганий настрій через якісь невдачі на роботі — чекай біди в хаті. Він шукає на кому зігнати злість.
Коли Віра пішла, я ще довго не могла забути тієї розмови. А як збоку видається все добре, а насправді — “чужа сім’я — то темний ліс”. Я ж навіть трохи заздрила їм, а виявляється, що не вартувало.
У мене не чоловік, а золото. Що зварю, те з’їсть, як виперу, так добре, а не виперу, теж добре. А найголовніше, як скажу — так буде. Після цієї розмови я стала більше його цінувати і перестала порівнювати свою сім’ю і чоловіка з іншими.
