— Вона тобі сподобається, мамо. Вона просто диво! — з ентузіазмом промовив Денис.
— А чи не набридне жити з дивом? — іронічно запитала Оксана.
Оксана стояля біля плити й прислухалася. За життя чоловіка вона завжди готувала вечерю так, щоб до його приходу усе було готово. Чоловік помер вісім років тому. Тепер так само вона чекала з роботи сина.
У дверях клацнув замок, і зі сіней почувся голос Дениса:
— Мамо, я вдома.
— Чую, — відповіла Оксана й усміхнулася.
— А що у нас сьогодні? Котлети, смажена картопля? — Денис обійняв матір і заглянув через її плече, вдихаючи апетитний запах улюбленої картоплі з зеленою цибулею.
Оксана вимкнула газ, накрила кришкою сковороду.
— У тебе гарний настрій? Що трапилося? — за відтінками голосу вона могла вгадати синове становище.
Денис відійшов.
— Мамо, я одружуюся.
— Вже давно пора. А чому ж Настка до нас не заходить? — спитала Оксана й обернулася до сина, вдивляючись у його похмуріюче обличчя.
— Я одружуюся на Мар’яні.
І Оксана відчула холодок уздовж спини. Син давно став дорослим. Обіймав її, виявляв ніжність лише у моменти особливих зізнань чи радості.
— Ім’я багатообіцяюче. А як же Настка?
— Настка виходить заміж у суботу. Не хочу про це говорити, мамо. Давай вечеряти.
— Добре, що весілля Настки не позначилося на твоєму апетиті. Мий руки.
Оксана поставила перед сином тарілку з картоплею, сіла навпроти, підперши підборіддя рукою, і дивилася, як він їсть.
— А ця Мар’яна, хто вона?
— Вона гарна дівчина. Ти сама переконаєшся. Хочу познайомити тебе з нею. У суботу, наприклад? — Денис перестав їсти й подивився на матір. — Мар’яна тобі сподобається, я впевнений. Вона просто диво! — з захватом сказав він.
Щось подібне він говорив і про Настку. Те, що та обрала нареченого заможнішого, Оксана дізналася від її матері, з якою вони вчилися в одній школі й дружили, сподіваючись, що їхні діти одружаться. Зустрілися випадково в магазині, і та поділилася з подругою новиною. Вибачилася за вибір дочки.
— Дива забагато не буває. А чи не набридне жити з дивом? — іронічно запитала Оксана.
— Мамо, не смішно.
— А я й не жартую. Розкажи про неї. Що в ній такого дивовижного?
— Чому ти причепилася до цього слова? — Денис зніяковів. — Вона вчителька, викладає в школі українську мову та літературу, правда, лише перший рік. Серйозна, начитана. Мені з нею добре.
— А батьки в неї хто?
— Тато інженер, а мама домогосподарка.
— І приїхала вона?.. — Оксана не договорила, очікуючи, що син продовжить.
— Да яка різниця, звідки приїхала? — обурився Денис.
— Дійсно. Значить, вона не місцева. Жити збираєтеся тут?
— Якщо ти проти, ми знімемо квартиру. — Денис заглянув у матеріні очі.
— Ні, зовсім ні. Я лишеІ коли одного разу під час вечері Мар’яна з радістю ділилася новиною про вагітність, Оксана усміхнулася, зрозумівши, що справжнє диво — це не ідеал, а щирість і здатність любити.
