Біль, який не можна описати. Якщо ви втрачали маму, то розумієте, наскільки це важко пережити. Так, час іде, стає трішки краще, але відчуття пустоти, болю не проходить. Мами такі сильні. Людина, яка завжди буде про нас турбуватися, переживати, любити такими, якими ми є, не зважаючи ні на що. Людина, яка будь-коли прийде на допомогу. Якої помилки б не припустилися, вона ніколи не відмовиться від нас.
Міць любові мами та її дитини безмежно сильна. Вона вічна, безсмертна. Мама людина, яка найдорожча, найближча за всіх інших. Людина, що подарувала нам життя. Вона наше все: подруга, мама, захист, турбота, любов.
Як то кажуть: “Материнство — робота у термін на все життя”.
Важко уявити, скільки доводиться матері переживати за свою дитину, не спати ночами, топити сльози у своїй подушці. Спочатку через кольки, перші невдалі кроки, потім перший день в школі, вступ до університету, початок самостійного життя і таке інше. Не важливо чи ми вже дорослі, мама все одно буде переживати за нас. Материнська любов не вимагає нічого назад.
Втрата мами — невимовний біль.
Смерть найближчої людини — мами — важко пережити. Аби відпустити цей біль, потрібні роки. Треба зрозуміти, що після такої втрати, життя ніколи не буде, таким як колись. Ця подія загартовує нас, робить сильнішими та дорослішими. Можливо, ви будете зустрічатися з таким: коли захочете з кимось про це поговорити, ваш співбесідник намагатиметься перестрибнути на іншу тему, бо не знає, як себе правильно поводити, що сказати, якими словами поспівчувати вам.
Та вам потрібна лише присутність людини, її підтримка, обійми, щоб вислухали. Проте люди переживають, що можуть сказати щось недоречно, що погіршить ваш стан.
Подумайте: чи хотіла б ваша мама, аби побивалися та страждали через її смерть? Щоб вона сказала, побачивши вас у такому розбитому стані?
Мама приходить до вас уві сні, аби якось затамувати ваші страждання своєю любов’ю. Сядьте та згадайте, що мама такого не зробила за життя, але так хотіла. Згадали? Вставайте та зробіть заради неї.
Не забуваймо, що близькі люди помирають, але ж їхня любов продовжує жити. Буває навіть таке, що після їхньої смерті, ваш зв’язок стає ще міцнішим. І думки “як же шкода, що вони пішли на той світ” перетворюються на думки “як же чудово, що вони були присутніми у моєму життя, який же я вдячний їм за це”.
Цінуймо людей зараз і тут, поки вони ще живі, щоб потім не шкодувати та не картати себе.
У цю хвилину візьміть та подзвоніть своїм ближнім! Розкажіть, як ви їх сильно любите та цінуєте. А, особливо, мамі. У вашому життя не знайдеться людини, яка буде любити більше вас, аніж мама.