З першого ж дня нашого знайомства свекруха мені вказала на двері, а потім додала, що якщо не вона, то її син мене таки прожене.
Не найкраще знайомство, правда? Не розумію, чому у цієї жінки було так багато агресії до абсолютно незнайомої людини.
Тож стосунки з свекрухою у нас одразу ж не склалися. Вона була дуже негативна до мене, і так само до всього де фігурувала я.
Однак з Орестом ми таки одружилися і жили дуже щасливо. Ми народили трьох дітей. У нас були два синочка і донечка.
Через кілька років почали будувати власний будинок, а ще за два роки переїхали туди жити.
Єдине, що залишалося незмінним – нелюбов свекрухи до мене. Та й до наших дітей. Вона до них була досить холодна. Ніколи ні слова доброго не скаже, ні приголубить.
Добре, що мої діти від любові і ласки не були обмежені. Вона їх вдосталь отримували від нас з чоловіком.
Здавалося б, свекрусі нічого зі мною ділити. Але якось від того мені краще не ставало. Вона то й вгості до нас не дуже хотіла приходити. Лише до Ореста на день народження.
Через кілька років свекруха захворіла. Все таки старість дає про себе знати. Вона сама не могла за собою доглядати.
Тоді ми з чоловіком вирішили забрати її до нас. У нас і ми за нею глянемо і діти допоможуть.
Свекруха далі була не дуже приємною, хоча я їй догоджала більше, ніж власним дітям. А вона все повторювала, що таки вижене мене з мого ж дому, або змусить це зробити Ореста.
Я намагалася не звертати уваги. Адже люди з віком стають все капризнішими. І зробила велику помилку.
Свекруха з дня в день почала налаштовувати проти мене мого ж чоловіка. Вона постійно розповідала Оресту якісь вигадані історії і скаржилася на мене.
Справа в тому, що свекруха придумала, що я її хочу отравити. Вона то свої лікарства в їжу накапає і дає сину понюхати огидний запах, то ще щось.
Чесно кажучи, я вже втомилася від її присутності у власному житті. Я намагалася багато довгих років, щоб вона мене просто прийняла, не кажучи вже про якусь любов.
Та й чоловік почав до мене досить холодно говорити. Тут я і подумала, що її бажання от от здійсниться.
Слава Богу, що мій Орест виявився розумним. Він зважив усі мамині слова і провів з нею серйозну розмову. Чоловік пояснив свекрусі, що вона або перестане себе так поводити, або він її відправить до лікарні чи до будинку для літніх людей.
Свекруха образилася. Сказала, що це я Ореста надоумила, але чоловік повідомив, що про його рішення я й гадки не маю.
А як ви уживаєтеся з своїми свекрухами? Чи були схожі випадки?
