Коли мені зателефонувала вчителька Артема й попросила прийти до школи то я не сильно хвилювалася. По перше я знаю, що мій син не розбишака, а добре вихована дитина. А по друге, щоб не сталося, я завжди заступлюсь за нього. Тож наблизившись до дверей класу почула пронизливий жіночий голос.
– Хто батьки цієї дитини, хто це виховав такого шибеника, та ще й брехун. Мій Максим не міг такого зробити, я впевнена.
У класі я побачив картину – двоє учнів серед яких мій син, наш класний керівник, директор школи та жінка, як я зрозуміла мама другого хлопчика. Я попросила пояснити, що сталося і чому невідома особа кричить на мою дитину.
Виявляється вчора після уроків хтось постриг всі кімнатні квіти в класі. Мій син стверджував, що це зробив його однокласник Максим, а той навпаки, що це мій Артем постарався. Як розібратися у цьому вчителька не знала тому викликали батьків.
Я запитала сина чи він це робив у відповідь почула впевнене ні. Мама Максима почала репетувати, що мій син брехун. Тоді я попередила її, що якщо вона не перестане кричати на мою дитину я звернуся в поліцію й напишу заяву і на неї, і на дирекцію школи, що допустила подібне. Почувши таке вчителька одразу почала шукати компроміси, наприклад нам обом купити нові вазони в клас. Та провести бесіду з синами про заподіяння шкоди чужому майну. Моя опонентка одразу погодилася, але наголосила, що робить це просто щоб не сваритися з вчителькою, так би мовити, йде на зустріч. Я ж відмовилася, якщо це зробив мій син я сама все заплачу, а якщо ні, то чому я повинна покривати вину чужої дитини.
Допомога прийшла звідки не чекали, до дверей класу постукали, й заглянули двоє хлопчиків. Це були однокласники Артема й Максима. Виявляється в одного з них на телефоні було знято відео того дійства. Коли ми ввімкнули відео то чітко побачили, як Максим безжалісно різав всі вазони по підряд. Його мама аж тряслася від люті і знаєте, що вона зробила, почала звинувачувати вчительку. Мовляв, це вчителька не вчить дітей любити природу, що школа зробила з її дитини невігласа. А він у неї дуже хороша дитина, і взагалі це діти в класі його підговорили до такого й спеціально все зняли. Я ж подякувала хлопцям за допомогу. А директор вибачився переді мною та моїм сином, маму Максима та його самого запросив до себе в кабінет.
Добре, що все так вирішилося, але все ж таки не приємно. Я розумію, що свої діти най кращі, але ж потрібно іноді включати здоровий глузд. А не звинувачувати всіх навколо. Та саме не приємне, що її дитина виросте такою ж я вона, діти ж беруть приклад з батьків. І колись він так само буде вважати всіх поганими, а своє чадо святим.
Це він все зробив, а на мого сина наговорив, я такого терпіти не буду. Почула я розмови із-за дверей класу
