Роман спостерігав за дружиною. Вона намагалася заспокоїти донечку. Сьогодні їхній Вероніці виповнилося одинадцять місяців. Дівчинка непосидюча, вертлява. Вона намагається залізти всюди, куди дістане. Наразі намагалася дістатися світлини над диваном. Тягнулася, поки не повалилася на бочок і впала з дивана. Катя стояла біля неї та не зуміла вчасно схопити дівчинку. Наразі донечка вдарилася і не може заспокоїтися.
Коли побачив падаючу доньку, Роман нагримав на дружину. Куди дивилася? Дівчинка непосидюча, постійно наглядати потрібно. Катя не сперечалася. Вона і собі тихенько плакала. Від того плакали обидві. А чоловік все сварився, що вона така недотепа. І багато негарних слів наговорив. Від чого і самому стало неприємно. Тому швидко вийшов із кімнати. Ходив назад, вперед. Хотілося вернутися і нагримати ще більше.
Нарешті Катя заспокоїлася і Вероніка також замовкла. Вона вже гралася іграшкою, яка лежала поруч із ними на дивані. Як добре, що Роман вийшов. Дівчині та самій непереливки, а тут він. Замість підтримати гримає, та обзивається негарно. Це вже не вперше Катя потерпає від чоловіка. Коли в нього Вероніка випала прямо з рук, то дружина навпаки підтримала його, щоб не нервувався. Правда впала донька на диван, тому наслідків не було.
Роман зайшов у кімнату, обійняв Катю і Вероніку. – Ви мої наймиліші, я вас люблю. Проговорив.
