Вчора зустрічалася зі своєю доброю подругою. Вигляд у Маші був не з найкращих. Ми дружимо уже давно, але я ще ніколи не бачила її такою злою та втомленою. Запитала, що сталося й почула у відповідь справжнє одкровення.
Виявляється, сестра Марії потрапила у лікарню. Потрібно робити операцію, а потім тривале відновлення. Подруга підтримала сестру у важку хвилину й забрала до себе її маленького синочка Дмитра. Батька у хлопчика не було, тож приглянути за ним нікому. Не буде ж дитина сама вдома.
Отож Маша попередила свою родину про вимушене поповнення й помчалася забирати племінника до себе. З хлопчиком було непросто. У Маші були свої дві дівчинки та вони вже дорослі, а Дмитру ще й 4 років немає.
Малюк просто невгамовний. Не може посидіти й хвилини. Як та дзиґа крутиться вертиться й постійно робить якусь шкоду. Цей хлопчисько за три дні помалював тітці шпалери, розбив дві вази, постриг кота й зіпсував новий диван, несподіваним нічним сюрпризом.
Маша сердита, як вовк. Щоб не гримати на Дмитра, дитина як-не-як, відривається на чоловікові. Кричить на нього страшно, сама розуміючи, що він взагалі ні при чому.
Я пригадала подрузі ситуацію, коли вона планувала взяти малюка із дитячого будинку й теж хлопчика. Адже чоловік дуже хотів пацана. Маша категорично замотала головою й сказала, що племінник відбив їй будь-яке бажання найближчим часом знову ставати мамою.
-Добре, що скоро сестру випишуть додому і я позбудуся цього маленького чортеняти. Наступного разу візьму його до себе в гості років через 5 не менше.
