Ця історія про 3лa мaнy долю жінки, яку вирішив вuk 0pucm amu один дурень. Шкода, що той так і не поніс n0kap aння за свої вчинки, а Орисене життя пішло шкереберть.
Так що ж такого сталось? Зараз вам розповім.
Орися мала коханого. Вони одне без одного жити не могли. А тут, раптом Олега забирають до аpм _ії. Дівчина пообіцяла коханому, що буде чекати вірою та правдою на Олега і після його повернення обов’язково погодиться стати його дружиною.
Йшли дні, тижні, місяці. І от, до повернення Олега залишилось якихось три місяці. Зовсім трохи, чи не так? Дівчина вже не могла дочекатись на свого коханого та рахувала кожну хвилину.
Одного разу її покликав сходити в кафе друг Олега, Юрко. Він не був придатним до армії, та й в цілому був хворобливим, кволим. Дівчата ним не цікавились. Він попросив Орисю сходити з ним пообідати, кави випити, щоб обговорити святкування, яке вони з друзями хотіли влаштувати для Олега.
Орися неохоче погодилась. Її завжди відштовхував Юра. Не через своє здоров’я, а через вічно дивну поведінку. Завжди якісь недоречні, чи непристойні жарти відпускав, поводив себе нечемно, міг нагрубіянити та сказати, що це просто жарт.
Було таке, що він мав отримати на горіхи дуже сильно, за те, що натворив. Але ніхто його не чіпав, бо ж кожен боявся, що один раз його трусане, та цей Юрко ще й візьме та й богу душу віддасть. Тому він робив що хотів, а потім прикривався своєю кволістю та хворобливі мою.
Коли Орися обідала разом з Юрою і вони обговорювали свято, яке мали б влаштувати до приїзду Олега, дівчині стало непособі. Ноги і руки наче ватні стали. Вона хотіла підвестись, але це їй давалось важко. Тоді до неї підійшов Юра, взяв під руку та повів геть з кафе, залишивши гроші за обід на столі.
Далі Орися нічого не пам’ятала. А коли прокинулась, то побачила на ліжку біля себе Юру. Тут до неї дійшло, що він підстав їй щось на обіді, а потім скористався її станом і… Гидота! Орися хутко встала та втекла додому. Вона заплакана прийшла додому, розповіла про все батькам. Все як було. Батьки намагались заспокоїти доньку та пообіцяли, що вирішать цю ситуацію. Зроблять все, щоб він поніс покарання. Але коли вони прийшли до відділку тоді ще міліції, то з них посміялась та сказали, щоб весілля готували, а не заяву писали. А ще грубо натякнули, що таким “дріб’язком” вони займатись не будуть.
Дівчині було важко жити в одному селищі з тим, хто її так сильно скривдив. Дівчина поїхала до іншого міста та вирішила почати інше життя там. Сподівалась, що не завагітніла від Юри. Але, на жаль, сталось саме так.
По приїзду, Олег одразу дізнався про ситуацію від батьків Орисі. Хлопець мало з розуму не зійшов. Йому було байдуже, що з ним буде а тому відправив Юру в pea нiм aцiю. За це його позбавили волі. Але Олег ні про що не шкодував.
Всі ці роки дівчина влаштовувалась на іншому місці. Вона не бажала нікого бачити біля себе, а доньку, яку народила після того страшного випадку хотіла залишити в дитячому будинку. Але не наважилась. Все ж таки Орися розуміла, що це частинка її.
Не сказати, що жінка взагалі не полюбила донечку, але вона завжди була болючим нагадуванням про той злощасний день. Вона намагалась дати дитині все найкраще та виховати її хорошою людиною. Вклала в дитину все, що тільки могла, але не дала того, що найбільше потрібно було доньці. Щира материнська любов. Не почуття відповідальності перед дитиною, а саме щира любов.
Ці двадцять років Орися була самотня. Вона мала непогану роботу, мала свою квартиру та навіть автомобіль. Але біль минулого не проходив. Донька виросла та переконала маму піти до психолога. Жінка неохоче послухала доньку та стала по-трохи лікувати свою душу.
За цей час Олег нарешті вийшов на волю. Пішов працювати, відновлювати життя. Поки став на ноги після такого минулого, то вже й йому було під сорок. Тоді він вирішив знайти свою кохану.
І таки зробив це, хоча вважав, що таке просто неможливо. Вони стали зустрічатись, більше дізнаватись одне про одного та… Зрозуміли, що можуть бути тільки друзями. Багато часу пройшло. Кохання теж стихло. Лишилась лише дружба.
Так, Орися змогла хоча б якось втримати своє життя на достойному рівні та не занепасти. Але якою ціною вона прийшла до того, що має зараз? Як би її життя склалось, якби Юра не вчинив з нею так? Ці думки будуть мучити жінку до її спочину.
