Мене звати Вікторія. Мені 22 роки. Вже 3 місяць поспіль я живу зі своїм хлопцем Васею, який до мене мав дружину та 2 дітей. Її звати Мар’яна. Цю жінку він не любив, залишався з нею заради дітей. Якби не вони, він би її покинув ще раніше. В нас романтичні стосунки почались давно, але я не вступала з Васею в серйозні відносини поки він офіційно не піде від дружини. Зараз в них триває судовий процес, бо ж у них є діти.
Ми познайомились з Васею у мене на роботі. Я працюю консультантом в салоні меблів, де він часто підбирав товари для свого офісу та магазинів. Тут ми й познайомились. Він й до мене зраджував дружині, бо не кохав її. Одружився, бо вона завагітніла від нього ще в школі. А зі мною все по-справжньому!
Якось я приходжу додому й ця Мар’яна біля моїх дверей мене чекає. Просила покинути Васю, бо в них підростають двоє дітей і що я не збудую щастя на чужому горі. Я звісно її вислухала, але теж їй сказала: “Жінко, навіщо він тобі? Він же тебе не кохає?” Але слухати вона не хоче. Уперлась, що саме через мене і все.
Наступного дня до мене її мати приходила говорити. Мені вже це починає набридати. Я поговорила з Васею, він сказав, що буде розбиратись з колишньою дружиною. Згодом, я зрозуміла, що марно. Вона продовжує мені дзвонити й скиглити. Мені вже остогидло з нею спілкуватись. Тепер я й Васю розумію, чому її покинув. Хіба так личить жінці бігати за чоловіком?
Дякую, що хоч з дітьми своїми мене не познайомила. До мого двору вже всіх родичів майже зізвала, щоб мене вмовити кинути Васю. Хіба я схожа та людину, яка через чужі слова свої рішення змінює? НІ!
Дійшло до того, що вона мене почала соромити перед сусідами та писати непристойні слова у мій адрес. Я подала скаргу до суду. Подіяло! Однак, не все так погано. Це дало й свої плюси. Поки його дружина до мене ходила й замовляла, він одразу робить мені приємні подарунки, щоб я часом не передумала й не кинула його. То каблучку дарує, то троянди, то абонемент у спа-салон та тренажерний зал.
Нарешті судова справа про розлучення дійшла кінця. Він таки розлучився з Мар’яною і вона залишила мене в спокою. Василь — чудовий батько й добра людина, бо навіть квартиру й машину їм залишив. Я була не проти. Я й погодилась познайомитись з його дітьми, однак мати вже встигла їх налаштувати проти мене, тому — ні. Досі незнайома.
А от Ви жінки, чи реально згодні бігати за чоловіками, яким ви не потрібні. Чи не за краще гордо відступити й не влаштовувати сцен?
