Циганка подарувала мені щасливу жіночу долю

Звати мене Олеся. Всім наділила мене доля, і роботу хорошу маю, і власний будинок залишився від батьків. Всі подруги вже давно вийшли заміж, дітей до школи повели, а мені вже за 30 перевалило. Коли мені було 14 років, ми з подружкою пішли кататися на ковзанах на річку. Там я провалилася під кригу, мене чудом врятував  наш сусід. Сильне запалення, температура під 40, я ледве вижила. А дітей я ніколи не зможу мати. Так сказав лікар моїм батькам.

Так і жила я сама. Батьки пішли у засвіти рано. Одного дня все моє життя змінила зустріч з циганкою. Я тієї жінки ніколи не зможу забути.

В нашому селі жила циганка.Її сторожилися усі селяни, проте дехто звертався до неї за допомогою. Вона добре ворожила.

Одного разу я  почула химерний звук біля моєї хати. Це було схоже  на стогін змученої жінки, яка благала про про допомогу. Я вийшла на вулицю. Якісь сусідські хлопчаки познущалися зі старої циганки.Підлітки натруїли на літню жінку собаку. Я жахнулася від побаченого. Хлопці втекли, а я взяла змучену жінку під руку і повела до себе додому.

Джерело: pinterest.ru

Я дала повечеряти своїй неочікуваній гості. Повечерявши та відпочивши,  стара жінка  підняла свої очі на мене.

Її погляд був такий пронизливий. Вона дивилася ніби крізь мене. По спині пройшовся мороз.

– Дай руку!

Я похитала головою сказавши, що не вірю  в такі речі. А циганка і не мала наміру ворожити. Вона взяла мою руку, звідкись дістала червону ручку і провела якусь лінію посеред  моєї долоні:
– Я все виправила. Не змий цю лінію до півночі і  доля твоя повністю зміниться. Відчуєш радість материнства. Будеш мати діток. Вір мені. Накінець циганка сказала: «Маєш добре серце та душу! Щасливої долі тобі, моя рятівнице!”. Не встигла я оговтатися, як слід циганки простиг у моїй оселі.

А через місяць у наше село переїхав вдівець з сином. Ігор, так звали мого нового сусіда. Вирішив відкрити в селі кінний клуб. І змінити місце проживання, бо рік тому втратив дружину від раку.  А 5-річному Ярославу потрібна мама.

Так вони і стали спілкуватися. Олеся пригощала малого пиріжками з вишнями, домашніми стравами. Хлопчик сильно прикіпив до жінки, а одного дня попросив Олесю стати його мамою.

Ігор та Олеся одружилися. А через два роки сталося ще одне диво- Олеся народила донечок-близняток. Ну і не вір після цього у ворожіння і вищі сили?

Інколи Яролав дивиться на Олесю своїми великими карими очима і запитує:

– Мамочко, ти ж не підеш в небо?
– Ріднесенький мій, не піду, звичайно! – ласкаво відповідає Олеся, міцно пригортає сина і колише  у візочку донечок. І немає щасливішої від неї жінки на всій Землі…

Оцініть статтю
Дюшес
Циганка подарувала мені щасливу жіночу долю