Одного разу в наші двері подзвонили, дружина пішла відкривати. Я став прислуховуватися до того, що говорить Ірина.
– Дайте мені спокій, немає у мене батька. Він покинув мене у 5-річному віці, я не хочу його знати. Якщо ви мене не послухаєте, то мені доведеться викликати поліцію, – сказала дружина таким тоном, що я вирішив втрутитися.
Та тільки я підійшов до дверей, як побачив, що той літній чоловік вже пішов схиливши голову.
– Хто це був? – запитав я.
– Ніхто, – сказала Ірина та сіла на диван в закриту позу.
Я знаю свою дружину, вона так робить, коли хоче, щоб я її розрадив. Я пішов на кухню, зробив її улюблене какао та присів поруч.
– Ти знаєш як мене розрадити, – сказала Ірина та взяла з моїх рук чашку ароматного напою.
– Ну, розповідай.
– Історія проста та банальна, на жаль таке часто трапляється, трапилося і зі мною.
Дружина розповіла про те, що коли їй було 5 років її батько пішов від них з мамою. Достеменно невідомо що було причиною такого рішення. Вони з мамою почали вчитися жити без нього. Було важко, але вони витримали. Мама усе своє життя присвятила Ірині.
Незадовго до нашої з дружиною зустрічі її не стало. Ірина дуже тепло про неї відгукувалася та я зрозумів, що вона її дуже любила.
А тепер той чоловік раптом повертається після двадцяти років відсутності та каже, що скучив за Іриною.
Та навіть це ще не все, він запропонував розміняти цю трикімнатну квартиру, бо, бачте, йому з його дружиною набридло жити на орендованій квартирі. Чому він запропонував це Ірині? Звідки у нього така нахабність? Не відомо.
Ірина трішки заспокоїлась та я сказав, що вона все зробила правильно.
Дивно, що деякі люди вважають, що можуть робити те, що їм заманеться, а потім повертатися наче нічого й не було. Часто трапляється так, що їм пробачають, але це зовсім нічого не змінює, а навпаки, завдає ще більше болю.
А як би ви вчинили на місці Ірини?
