У моєї подружки донька Даша гарна дівчинка. В школі була відмінниця. Вступила в інститут. Добре вчилася, цілеспрямована. Крім навчання в інституті вступила на курси вдосконалення англійської мови. В неї все виходило добре. На хлопців не дивилася, немає часу. Намагалася підробляти, щоб не просити у мами гроші. Адже вчилася вже на третьому курсі, всі студенти десь працювали, хто увечері, хто у вихідні дні.
Коли об’явили конкурс на поїздку в Германію, Даша також взяла участь. Навчання в Германії на три місяці. Це, так би мовити, обмін студентами. І заодно практика по німецькому. Так вийшло, що Даша виграла конкурс. Радості не було меж. Вона поїде за кордон на три місяці. Мама переживала, але для Даші відкриваються нові можливості. Тому, коли прийшов час, дівчина поїхала в Германію. Три місяці буде навчатися там.
В новій країні все по іншому. Поселили її в одної жіночки, яка жила сама. Розмовляли німецькою мовою. Даші прийшлося звикати до їхніх звичаїв, до харчування. Адже харчуються в сухом’ятку. Для Даші незвично, тому поки звикла, купувала собі булочки, та пила чай. Наприклад, якщо йдуть в кафе зустрітися, то кожен платить за себе. Вдягаються вони просто, щоб було зручно, за модою не гоняться.
У жінки, в якої жила Даша, троє дітей. Всі живуть окремо. Коли зустрічаються, то в кафе, чи в іншому місці. Одного разу жінка попросила дівчину зварити борщ. Вони чули про нього, але ніколи не куштували. Даша пообіцяла. А через те, що жінка вирішила і дітей запросити, то варити прийшлося велику каструлю. Для початку потрібно купити всі продукти, які знадобляться для варіння нашої славнозвісної страви.
Вони пішли в супермаркет. Жінка дивлячись по списку, що потрібно купувати, брала всього багато. Дві курки, буряків п’ять штук. Даша сміючись, сама взяла все те, що потрібно. Про сметану також не забули. Процес варіння борщу затягнувся надовго. Даша дослівно пояснювала що за чим потрібно кидати, жінка записувала все для себе. Нарешті через дві години борщ готовий. Вони сіли відпочити, адже скоро повинні прийти діти жінки зі своїми сім’ями.
Під вечір всі зібралися. Велика каструля борщу красувалася посередині круглого столу. Спочатку пробували насторожено, потім роз пробувавши швиденько спустошили тарілки. Добавку просили по два рази, поки не закінчився борщ. Всім сподобався. Даша, вся червона від гордості приймала дякування за таку смачну страву. Пізно увечері діти роз’їхалися по своїх домівках. А дівчина з жінкою довго ще сиділи, розмовляли.
Додому Даша їхала зі сльозами на очах. За три місяці звикла до тієї доброї жінки, і взагалі навчання сподобалося. Надалі вже вільно розмовляла німецькою мовою.