18 червня
Сьогодні згадала, як усе починалося
Ярослав хлопець тихий, лагідний. Живе з батьками в селі може, так виховали, а може, таким і народився. Ніколи не було з ним клопоту: слухняний, чемний. А от у сусідів за тином постійно галас, крики.
Ольга, наша сусідка, сама виховує двох синів Дмитра й Тараса. Діти жваві, особливо старший Дмитро. Вже й не знає вона, як його приборкати.
Дмитре, знову брата чіпаєш? Зараз я тебе лунає з двору.
Та це він до мене ліз! кричить у відповідь Дмитро.
Як з матірю розмовляєш?! обурено голосить Ольга.
Так що дня. Часто вона скаржиться моїй матері:
Ох, Маріє, не маю я спокою з цими бешкетниками. А у вас завжди тихо. Завидую тобі! Ярославко твій золото, а не син. Ну й чого дивуватися батько спокійний, у нього й пішов. А мій був гарячий, завжди на межі Ось і втопився, коли з друзями гуляв. Дмитро копія його, а Тарас хоча й тихіший, але теперішній
Так, Олю, зітхає мати. На останніх зборах класна керівниця твого Дмитра так лаяла Ти ж не ходиш.
Син Ольги та наш Ярослав вчаться в одному класі. Дружать. Ярослав добрий учень, а Дмитро ледве тягнеться.
Не ходжу я до школи, зізнається Ольга. Соромно слухати про своїх розбишак. Іду вулицею як побачу вчительку, то в інший бік завертаю. А тобі, Маріє, заздрю. У тебе Ярославко справжня людина, а в мене
Хлопці виросли. Дмитро лишився таким самим після девятого класу кинув школу.
Піду на водія, відслужу в армії, а потім одружуся, казав він.
Ярослав теж став дорослішим, але характер не змінив: тихий, мрійливий. Любив самотужки ходити в ліс по гриби, ввечері сидіти на призьбі з книжкою. Після школи навчився на електрика із села виїжджати не збирався. Батьки не пустили б.
Тут твоє коріння, сину, казав батько. Тут і житимеш.
Навчався у райцентрі їздив на автобусі. Місто йому не подобалося: багато народу, галасу. Дівчата до нього линули, але він уникав.
Ярославе, гляди, не звязуйся з міськими дівками, попереджала мати. Вони хитрі, одурманять і не помітиш
Та годі тобі, мамо, відмахувався він.
Бував у сільському клубі, спілкувався з хлопцями, іноді з Дмитром. Але дівчат уникав. Хоча в старших класах йому подобалася Оксана молодша за нього на рік. Але він ніколи не зізнався б, навіть собі.
Чому я не такий сміливий, як Дмитро? Біля нього дівчата як бджоли, а я Я їх навіть боюся! докоряв собі.
Коли Оксана наближалася, у нього аж коліна тремтіли. Гадав, що так і залишиться самотнім
Ярославе, готуйся на моє весілля! сміявся Дмитро. Дівчата з сусіднього села приїдуть. Не проґав шансу.
Настя, наречена Дмитра, була з сусіднього села. Чому він обрав не місцеву незрозуміло, адже багато хто за ним зітхав.
Добре, прийду, пообіцяв Ярослав.
Весілля було гучним. Свідченіцею у Насті була її подруга Софія. Ярослав сидів за столом, виходив подихнути у приміщенні було душно.
Саме тоді його помітила Софія. Спостерігала за ним спочатку. Високий, з темним волоссям і сірими очима дівчата, які його не знали, оберталися.
Привіт, підійшла вона, посміхаючись.
При-привіт, він почервонів.
Я тебе знаю. Ти син дядька Івана, продовжувала вона. Мій батько з ним дружить. Я Софія, а ти Ярослав?
Він ще більше збентежився, ледве вимовляючи слова. Але Софія сподобалася йому з першого погляду. Вона говорила багато, сміялася, а він лише слухав і посміхався. Боявся сказати щось не те.
Ходімо танцювати! вона взяла його за руку.
Ярослав ніколи не танцював, але під музику все вийшло саме собою. Вона вела його, і раптом він зрозумів:
Як же це приємно тримати дівчину за талію
Танцювали багато. Не помітив, як проминув вечір.
Мені сподобалося з тобою, Ярославе, сказала Софія напрочі. Побачимось!
Наступного дня він ходив немов у тумані. Перед очима стояв її образ. Але сам шукати зустрічі не наважувався.
Як я можу просто приїхати до її села? Що скажуть люди? Може, вона вже й забула про мене
Але в суботу ввечері під вікном хтось свиснув. Виглянув а там Софія, посміхається.
Приїхала запросити тебе на концерт у наше село, сказала вона, ніби вони й не розлучалися.
Згоден, відповів він, не роздумуючи.
Пішли до її села пішки. Вона говорила, він слухав. Біля повороту вона сіла на велосипед:
До завтра! Чекатиму.
Після концерту вони почали зустрічатися. Софія сама призначала побачення, сама приїжджала, якщ
