Сталась ця ситуація років п’ять тому. Ми з подругою вирушили потягом на море, щоб відпочити. Якраз був сезон, найтепліші дні, а в нас відпустки співпадали. От в вирішили, що треба провести цей час весело.
Але навіть така приємна поїздка була зіпсована. Дякувати за це можна було дідусю, який прийшов та нахабно заявив мені:
– Давай, вставай звідси! Я на нижній спати буду, а ти на верхню лізь.
Ми почали сперечатись, адже що я, що подруга, боїмося спати на верхніх полицях, саме тому придбали квитки наперед, щоб точно мати місце на нижніх.
Я намагалась спокійно пояснити, що не хочу мінятись, адже боюсь впасти з верхньої полиці. Тоді дід почав кричати на весь вагон, що я невдячна і невихована двадцятидітна дypenа, яка не знає, що таке повага до старших.
Але я не здавалась, тому він переключився на мою подругу та став затягувати її речі з нижньої полиці та кидати їх на землю.
– Слухайте! Чого я маю вступати вам місце, за яке заплатила? Тим більше, що в суму білету йде ще й страховка. Якщо ви вже так не можете спати на верхній полиці, то чому не подбали про власний комфорт завчасно? Або хоча б ввічливо попросили. А якщо вам відмовили, то попросіть когось іншого. Людей тут багато, може хтось і вступить.
Але дід не заспокоювався. Тому якийсь хлопець підійшов та сказав, що поміняється з дідусем цим місцями. А на нас кинув презирливий погляд. Я не могла такого стерпіти і гукнула хлопцю:
– Подивилась би я на тебе, якби тобі наказним тоном сказали забиратись з твого ж місця і ще й речі на підлогу почали кидати!
Проте хлопець не відповів нічого. Не знаю, чи навіть почув. Але мене більше здивувало те, що в діда було дуже багато сумок з собою. І коли він приїхав на воію станцію, то сумки йому виносили не його рідні, що зустрічали старого, а саме той хлопець, який вступився йому місцем.
Тоді запитання: чому його рідні не дбають про старого, а посторонні люди зобов’язані це робити?
