Давид ніколи не цінував свою дружину. І лише після того, як мало не втратив те щастя, яке вона йому приносила, він зрозумів, що все робить неправильно.
Давид — кар’єрист, якого треба ще пошукати. Робота та посадові обов’язки для нього завжди були на першому місці. А дружина та все інше було другорядним.
Завдяки своїй такій рисі він досягнув чималих висот в роботі. Став помічником генерального директора компанії, в якій працював. Відповідно і зарплата була достойною.
Давид цінував свою працю свою кар’єру, але ніколи не цінував того, що давала йому власна дружина. Його дуже дратували її дзвінки на обід із запитаннями про його самопочуття і чи пообідав Давид.
– Досить вже надзвонювати мені, коли я на роботі. Це заважає. — Зривався на дружину Давид.
Відповідь переважно в нього була суха, завчена і така, яка на його думку могла б задовольнити цікавість дружини. Він вважав, що такі запитання не є чимось, що взагалі варте уваги.
Коли ж Давид повертався додому і його чекала гаряча смачна вечеря, чай та все підготовлене для його відпочинку, Давид сприймав це як належне і завжди ще знаходив до чого причепитися.
Якось, коли вони з друзями по роботі розговорились в барі, один з його колег запитав у Давида, як його дружина проживає, чи все в неї добре. Ну і Давид поділився тим, як його дратує поведінка дружини і те, що вона для нього робить не докінця добре.
Декілька чоловіків здивувались відкрито, інші ж прикинулись наче нічого не було. І лише той, хто це запитав, мовив:
– Така жінка зараз велика рідкість. Уважна, турботлива. От тільки її не цінують. Якщо вона тебе так дратує, то чи можу я до неї трохи позалицятись? Хоч трохи чоловічої уваги отримає, якщо ти не справляєшся.
– … — Давид розгубився та не знав що й казати.
– Та жартую я! Що ти так напружився. Не чіпав би я зайняту жінку. В мене є совість, як-не-як.
Тоді Давид наче і пропустив це повз вуха, але неприємний післясмак залишився. Та от тільки йому не вартувало так розслаблятись. Через декілька днів,коли він виходив на обід в кафе з колегами, він побачив неподалік своєї роботи дружину. Не саму.
З нею був той самий колега, який запитував про залицяння. Він дуже явно фліртував з дружиною Давида та навіть подарував їй щось. Вони були достатньо далеко, тому чоловік не почув про що йшла мова.
І чомусь, сам тоді, в його голові промайнула думка, що а якщо вона справді знайде того, кому всі її дії будуть подобатись. Уявилось Давиду те, як йому ніхто не телефонує на обіді, ніхто не готує смачну вечерю та все для відпочинку, ніхто не обіймає перед сном та не цілує зранку перед роботою. Він не міг собі уявити життя без коханої.
Так йому гірко на душі стало, що не стримався Давид і підійшов до дружини з тим колегою. Почав розпитувати про самопочуття коханої, про те чому вона тут і запитав, чи не хоче вона часом повечеряти сьогодні не вдома, а в ресторані.
Звісно ж, що дружина погодилась та була дуже щаслива, що Давид переймається нею. Після вечері вони поїхали додому та з тих пір Давид почав помічати, наскільки приємна йому така турбота з боку коханої. Зрозумів, наскільки щасливий.
Тепер чоловік робить для коханої все і навіть більше. Не хоче навіть думку припускати, що буде відноситись до неї так, як це робив колись.
