Настя жила лишень з мамою. Дівчинка звикла, що мама зранку завжди йде на роботу, а потім під вечір повертається з різними смаколиками. Часто мама відводила Настю в садочок. Але у вихідні садочок не працював, тому Настя залишалася вдома разом зі своїми нехитрими іграшками.
Так було і цього разу. Мама залишила в кухні на столі для Насті два бутерброди і горнятко молока. А ще одне червонобоке яблуко. Помахала на прощання рукою і зачинила за собою двері.
Зазвичай мама поверталася до сутінків. Вона знала, що мала боїться сама залишатися в темряві. Та й зрештою в суботу працівникам дозволяли покинути робочі місця трохи раніше, ніж завжди.
На вулиці вже давно стемніло, а мами чомусь досі не було. Настя вже давно з’їла все приготоване для неї, перебавилася всіма іграшками, кілька разів заглядала в темряву через вікно, але матір не появлялася.
Врешті дитина одягнула свою куртку і вийшла за двері квартири, де вона наткнулася на сусідку Віру. Жінка була заклопотана своїми справами, тому не звернула уваги на дитину, що плакала.
Мала виглянула на вулицю і позадкувала в будинок – вона не знала куди йти в таку темінь. Так у траху дитина пробула аж до ранку. Лиш трохи посвітліло в хаті, Настя знову пішла шукати матір.
Вона брела людною вулицею, але на неї ніхто не звертав уваги. Перейшла дорогу, ледь не втрапивши під колеса машини. На неї насварився поліцейський, нагнав дитину додому, пригрозивши штрафом для батьків. Він не чув, що дитина шукала маму.
Так Настя повернула знову до свого будинку, де знову зустрілася в коридорі з сусідкою Вірою. Цього разу жінка була здивована, чого це Настя тиняється сама. Ще ж зовсім маленька!
Дівчинка розповіла вже охриплим від плачу голосом, що мама з вчорашнього дня не появлялася додому. До пошуку матері долучилася сусідка. Цього разу на стіл дільничного лягла заява про зникнення жінки.
Її знайшли за кілька годин у підвалі власного будинку, куди вона перед поверненням додому зайшла, щоб набрати картоплі, яка тепер валялася на долівці у целофановому мішку…
Медична експертиза підтвердила здогад – обширний інфаркт.
Настя ще не усвідомлювала, що це таке той інфаркт, але розуміла, що в неї він забрав маму – найріднішу людину, яка була в неї в житті. Дівчинка не розуміла, чому вона тепер не зможе бути разом з нею, зі своєю мамою.
На кілька днів Настю прихистила тітка Віра. А потім прийшов той дядечко в чорній формі і кудись її повіз. Вона вже не могла плакати. Відчувала, що там, куди її везуть, уже не буде мами. А їй, малій Насті, абсолютно нічого зараз не треба, лиш присутність мами. Хай би вона мовчала чи навіть спала, лиш би поряд була вона – мама!
