Історія, яку я вам сьогодні розповім дуже нагадує ті історії, в яких господарі викидають домашніх тварин, які перестали бути потрібними чи цікавими. Проте в цій історії вик _инули живу людину. І викинула цю людину рідна донька.
Я багато разів проїжджав повз одне кафе і помічав одного чоловіка, який щоразу сидів на бордюрі та чекав щось чи когось. Мені стало цікаво, що він там робить, що чекає. Тому я зупинилась та підійшла до старого. Розпитуючи та говорячи з ним я дізналася його сумну історію.
10 років тому сюди його привезла донька та сказала чекати її біля цього кафе. А сама пообіцяла, що скоро приїде та забере його. І поїхала. І забула про нього. Не приїхала. 10 років пройшло. Я зайшла до кафе та запитала в працівників про цього старого. І вони сказали, що не знають як щодо 10 років, тому що на цьому місці було інше кафе, але як мінімум 4 роки поки вони існують, вони постійно його тут бачать. При цьому він не просить милостині, а просто сидить і чекає.
Він все чекає та нікуди звідси не йде. Він вірить, що от-от донечка приїде та забере його. Чоловік живий лише завдяки працівникам кафе, які приносили йому їжу, одяг та ковдри.
Я вирішила сфотографувати дідуся, зняти на відео його розповідь та підтвердження працівників кафе. І понесла у відповідні організації, які допомагають таким людям. Надіюся в цього дідуся все буде добре.
