Нещодавно мій син чудом одужав. Ще з самого народження у нього були проблеми з ногами. Лікарі лише руками розводили. Казали, що у нього вроджена травма. Тобто в момент народження у Матвійка була пошкоджена права щиколотка, бо він якось неправильно йшов родовими шляхами.
Матвій міг ходити, але йому було дуже б _оляче ступати на праву ногу. Так він і пересувався майже стрибаючи. Тетяна ходила з ним до різних лікарів та якось вони поверталися від лікаря. Грошей на таксі у них не було, бо Тетяна взяла лише картку на проїзд, а гроші забула вдома.
Їм довелося їхати в тролейбусі. Тоді було людно та Матвій зайняв останнє місце. Коли в тролейбус зайшов старенький дідусь, Матвій поступився йому місцем хоча йому було дуже важко стояти. Син так і стояв на одній нозі. Тетяна розповіла, що той дідусь дуже уважно поглянув на нашого сина та дав йому трав’яний збір зі словами:
– Питимеш цей чай та нога перестане боліти.
Потім він доторкнувся до ноги Матвія і додав:
– Футболістом станеш.
В той момент син аж засяяв від радості, подякував дідусю. На наступній зупинці вони з Тетяною вийшли та дружина казала, що син дуже жваво пострибав додому наче горобець. Йому дуже хотілося якомога швидше почати пити чай який його зцілить.
Коли я прийшов з роботи додому, син сказав, щоб я записав його на секцію футболу. Я вже хотів заперечити, але дружина мене перебила та ми пішли з нею на кухню. Згодом Тетяна розповіла про те, що трапилося з ними вдень та я дуже здивувався наскільки син повірив словам того літнього чоловіка. Можливо, він сказав те, що Матвій хотів почути та ці слова зцілили його більше, ніж десятки лікарів, до яких ми зверталися.
Кожного дня Матвій пив чай, який йому дав літній чоловік з тролейбуса. Через деякий час йому стало краще та лікарі дуже дивувалися цим змінам. Згодом я записав його на футбол та син дуже обережно займався. На щастя, біль минув назавжди та син повністю одужав.
