Працюю я в квітковій крамниці. Точніше не зовсім так. Я відкрила власну квіткову лавку і сама ж у ній працюю вже майже сімнадцять років. Створюю неймовірної краси букети і всякі подарункові коробочки.
Одного дня йшов сильний дощ. Я просто сиділа і чекала доки злива трішки вгамується, щоб піти додому і не промокнути до нитки, а сподіватися що хтось з покупців прийде в таку то погоду – було марною справою.
Аж ось, задзеленчали дзвоники на вхідних дверях. За сірою хмарою дощу стояв чоловік, років шістдесяти. Обличчя у нього було сумне, а в очах виблискувала маленька іскра.
Чоловік підійшов до мене і запитав скільки коштує в середньому букет, а потім уточнив, чи змінюється вартість, якщо оплатити зараз а доставку оформити на пізнішу дату.
Виявилося, що цей чоловік дізнався про свою важку і невиліковну хворобу. Жити йому залишалося від сили місяців два. Сумно, правда ж… Навіть мені, пересічній людині, від почутого стало боляче всередині.
Чоловік дуже любив свою дружину і саме тому вирішив подарувати їй краплину щастя і легку посмішку після того, як він покине цей несправедливий світ.
Чоловік замовив відправляти на його домашню адресу свіжий букет один раз на місяць і винятково восьмого числа місяця.
Дідусь оплатив букети на десять років наперед. А це досить велика сума, скажу я вам.
Дивно, правда ж. Чоловік перерахував мені, чужій людині величезну суму з розрахунку по дванадцять букетів на десять років. Він навіть ні на мить не задумався, що я можу його обманути.
Так і сталося. Кожного місяця я відправляла його дружині по красивому букету і строго восьмого числа місяця. І знаєте, у кожен такий букет я вкладала душу і серце. Минуло вже одинадцять років, а й надалі продовжую надсилати цій бабусі букети, правда вже за власний рахунок. Але мені це приносить щастя.
Одного дня я вирішила сама доставити букет бабусі. Старенька жінка відчинила двері і розплакалася. Вона промовила:
– Він кохає мене навіть після смерті. Дякую.