Син привів дружину додому. Я не була проти. Дівчина була хороша. І, як зауважила, Микола любив її. Щоб знімати додаткове помешкання потрібна була гарна копійка. Син наразі так не заробляв.
Квартира в мене була трикімнатна. Одну кімнату віддала дітям. В іншій оселилася я з чоловіком. А в найменшій жила моя матір. Перевезла її до себе якраз напередодні весілля.
Спочатку все було гаразд. Невістка зранку виходила з хати – йшла на роботу. Ми майже з нею не зустрічалися на кухні. Бо ввечері вона, як правило, поверталася додому пізно. Вона не вечеряла класично. Нарізала тарілку фруктів, часом робила фреш і йшла в свою кімнату.
На вихідні Оля часто їхала до своїх батьків. Однак останнім часом вона трохи змінила свій графік Тому більше часу проводила на кухні. І почала висловлювати невдоволення. Мовляв, коли в бабусі є власне житло, то чого це вона тут під ногами крутиться.
Я спершу змовчала. А потім сказала, що бабуся вже в такому віці, що їй потрібен нагляд. Зрештою, вона жіночка акуратна і дуже спокійна. Нікому вона в хаті не заважає. Невістка покрутила носом.
Правда, бурчання з того приводу не припинилося, а стало нормою. Це мене також почало дратувати. Врешті не втрималася і сказала, якщо не подобається жити разом з нами, то хай винаймуть собі окреме помешкання.
Син до тижня часу заявив, що переїжджає в інше місто, де йому запропонували роботу з- високою платнею.
Я не знайшла що сказати у відповідь. Змовчала. Хоч під серцем десь йойкнуло. Звикла, що моя дитина живе зі мною. А тут так постало питання, що я й не знала, як краще вийти з цього. Тому погодилася на переїзд дітей.
А ви як вважаєте, чи поступила я правильно?
